Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків еко­логічного забруднення особою, на яку покладено такий обов’язок, якщо це спри­чинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1.  Суспільна небезпечність злочину пов’язана з ухиленням від проведення заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення.
2.  Нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення заходів щодо лікві­дації наслідків екологічного забруднення, включає в себе закони України: «Про охо­рону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 40. - Ст. 337); «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 люто­го 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 12. - Ст. 81); «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 28. - Ст. 222); «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації» від 13 липня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 42. - Ст. 348); «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. (ВВРУ. - 2001. - № 15. - Ст. 73); Поста­нову КМУ «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру за їх рівнями» від 24 березня 2004 р. № 368; наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Дер­жавного комітету України по нагляду за охороною праці «Про заходи щодо вико­нання Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.97 № 409 “Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж”» від 27 листопада 1997 р. № 32/288; наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів» від 18 грудня 2000 р. № 338 та інші нормативно-правові акти.
3.  Об’єктом злочину є належна екологічна безпека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речо­винами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.
4.  Предметом даного злочину є територія, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням.

Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положен­ня, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (ст. 1 Закону України «Прорегулювання містобудівної діяльності» від 17лютого 2011 р.).

Під територією, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випро­мінюванням, треба розуміти певну територію України, що була піддана негативному впливу випромінювання, шкідливих речовин, матеріалів, відходів виробничої або іншої діяльності, які можуть заподіяти шкоду довкіллю, людині, тваринному та рос­линному світу.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речо­вина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіоло­гічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, сукупність власти­востей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (ст. 1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»).

Випромінювання - виділення джерелами іонізуючого випромінювання електро­магнітних або корпускулярних променів.

Прикладом екологічного забруднення є радіоактивне забруднення значних тери­торій України внаслідок Чорнобильської катастрофи. До забруднених належать тери­торії, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивни­ми речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до понаднормового опромінення населення, і яке потребує вжиття заходів щодо радіа­ційного захисту населення та інших спеціальних втручань.

1. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох альтернативних діянь:

1.  ухилення від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням;
2.  неналежного проведення зазначених заходів.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

Під ухиленням від проведення варто розуміти пряме невиконання відповідальною особою необхідних дій або прагнення не брати участі в діях, які необхідні для ліквіда­ції чи усунення наслідків екологічного забруднення. Ухилення може виражатися у: не- проведенні відповідних заходів; знищенні або приховуванні матеріалів, техніки, засобів, устаткування, необхідних для ефективної ліквідації наслідків екологічного забруднення; невідданні відповідних наказів, розпоряджень, указівок; приховуванні інформації тощо.

Неналежне проведення зазначених у диспозиції статті дій для ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення на визначеній території означає, що особа, хоча і діє в межах своїх службових обов’язків і повноважень, але виконує їх неналежним чином, тобто не так, як це необхідно і відповідає правилам й інтересам служби, з порушенням чинних вимог, норм, стандартів і правил, що призводить до значного зниження ефектив­ності та зменшення можливості ліквідації наслідків екологічного забруднення.

І ухилення, і неналежне проведення може бути лише стосовно дій, які входять у коло службових обов’язків даної особи і за умови, що вона мала об’єктивну мож­ливість їх виконувати.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням дезактиваційних заходів слід мати на увазі: ухилення від здійснення чи неналежне здійснення заходів з виявлення чи невиявлення радіаційної обстановки через недбалість або помилкову оцінку; ухилення від здійснення чи неналежне здійснення дозиметричного контролю; незабезпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту, забез­печення неякісними або непридатними засобами тощо.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням інших відновлюваль- них заходів треба розуміти ухилення від проведення чи неналежне проведення заходів медичного (розгортання недостатньої кількості лікувальних закладів чи їх нерозгор- тання взагалі; несвоєчасне застосування або незастосування профілактичних медич­них препаратів; недбалий контроль за якістю харчових продуктів, питної води тощо), біологічного (ухилення від проведення чи неналежне проведення заходів щодо запро­вадження режимів карантину та обсервації; порушення таких режимів; недодержання протиепідеміологічного режиму тощо), хімічного характеру (ухилення від проведен­ня чи неналежне проведення заходів щодо виявлення та оцінки хімічної обстановки, її неправильна оцінка; незабезпечення населення засобами індивідуального і колек­тивного захисту тощо).

Об’єктивна сторона цього злочину передбачає також наявність наслідків, що на­стали в результаті невжиття заходів щодо ліквідації екологічного забруднення. Вони можуть бути виражені або в загибелі людей, або в інших тяжких наслідках.

Загибель людей означає настання смерті хоча б однієї людини в результаті забруд­нення небезпечними речовинами або в результаті випромінювання.

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти істотне погіршення якості до­вкілля або об’єктів рослинного і тваринного світу на визначеній забрудненій терито­рії: захворювання або масову загибель тварин і птахів, знищення рибних запасів, деградацію земель, деревинно-чагарникової рослинності та ін.

Шкідливі наслідки, які настали в результаті того, що винна особа через недосвід­ченість, недостатню кваліфікацію або інші незалежні від неї обставини не могла справитися з роботою або повною мірою передбачати настання тяжких наслідків екологічного забруднення, не дають підстави для обвинувачення такої особи в аналі­зованому злочині. Так само особа не може відповідати і за шкідливі наслідки, що настали з незалежних від неї причин, яких вона не могла передбачити, а отже, і запо­бігти їм.

1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії (бездіяльності) - умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необережність.
2.  Суб’єкт злочину - спеціальний. Це особа, на яку покладені обов’язки з про­ведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.