Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин, або об­меженням волі на строк до двох років.

(Стаття 247 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1.  Суспільна небезпечність порушення правил боротьби зі шкідниками і хвороба­ми рослин, а також щодо їх захисту полягає в тому, що порушення посягає на суспіль­ні відносини у сфері рослинного світу, який складає невід’ємну частку людського існування.

Відносини у сфері захисту рослин регулюються законами України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р. (ВВРУ. - 1999. - № 22-23. - Ст. 198), «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ВВРУ. - 1998. - № 50-51. - Ст. 310), «Про пестициди і агро- хімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 14. - Ст. 91), «Про карантин рос­лин» від 30 червня 1993 р. (ВВРУ. - 1993. - № 34. - Ст. 352) та іншими нормативно- правовими актами.

1.  Об’єктом даного злочину виступає встановлений законодавством порядок за­хисту рослин від шкідників і хвороб.
2.  Предметом злочину є рослинний світ (рослини) - сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. 3 Закону Укра­їни «Про рослинний світ»).
3.  Об’єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин характери­зується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням у результаті цих порушень тяжких наслідків і причинного зв’язку між порушенням правил і на­слідками.

Шкідники рослин - це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні запо­діяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Хвороби рослин - це порушення нормального обміну речовин у рослині під впли­вом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Захист рослин - це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур’яни. Методи за­хисту рослин - способи, за допомогою яких здійснюється захист рослин (організа­ційно-господарські, агротехнічні, селекційні, фізичні, біологічні, хімічні та ін.). Засо­би захисту рослин - хімічні, біологічні та інші засоби, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів.

1.  Основними законодавчо встановленими вимогами щодо захисту рослин є:

•  додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності за­критого ґрунту;
•  екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкід­ливих організмів;
•  обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, уста­новами, організаціями всіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов’язана з користуванням землею, лісом, водними об’єктами, вирощуванням рослин сільсько­господарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, ча­гарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;
•  суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;
•  збереження корисної флори і фауни;
•  недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення про­дукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

1.  Порушення законодавства про захист рослин - це дія або бездіяльність з неви­конання вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють питання захисту рослин.

Диспозиція статті є бланкетною, тому як приклади порушень законодавства про захист рослин згідно із Законом України «Про захист рослин» можна відзначити:

•  поширення шкідливих організмів унаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;
•  екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин;
•  недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;
•  неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загро­зу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрун­ту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;
•  завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;
•  ухилення від пред’явлення або непред’явлення засобів захисту рослин для про­ведення їх огляду, досліджень;
•  невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний конт­роль за додержанням законодавства про захист рослин тощо.

1.  Зважаючи на бланкетність диспозиції, для притягнення до відповідальності за нею необхідно точно встановити, які з правил були порушені і в чому це порушення виявилося (наслідки).

Кримінальна відповідальність за даною статтею може наступати лише при наяв­ності тяжких наслідків. Характер цих наслідків і їх вага визначаються відповідно до характеру порушення й з урахуванням усіх обставин справи в сукупності. Тяжкими можуть бути заподіяння значного матеріального збитку, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, залишення великої площі землі без посадок і т. д. Сюди варто віднести також і заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей у ре­зультаті вживання продуктів із рослин, що піддалися псуванню або захворюванню.

Під тяжкими наслідками також слід розуміти істотне погіршення екологічної обстановки в тому чи іншому регіоні (місцевості); зникнення, масова загибель чи тяжкі захворювання об’єктів рослинного світу; неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші природні об’єкти або використовувати природні ресурси у певному регіоні; генетичне перетворення тих чи інших природних об’єктів; запо­діяння матеріальної шкоди в особливо великих розмірах тощо (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти до­вкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

1.  Суб’єктивна сторона злочину має складний характер і визначається окремо до дії й окремо до наслідків, що настали. Порушення відповідних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Стосовно наслідків вина виражається тіль­ки в необережності.

Умисел стосовно наслідків допускає наявність іншого складу злочину - умисне знищення майна, а також заподіяння шкоди життю і здоров’ ю людей.

1.  Суб’єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і на яких покладені обов’язки зі здійснення заходів щодо боротьби з шкідниками і хворобами рослин (керівники господарств, власники земельних ділянок, державні інспектори з каранти­ну рослин та ін.).

При кваліфікації необхідно відмежовувати даний склад злочину від інших складів, зокрема, коли вказані дії вчинені з метою ослаблення держави (поширення епіфітотій), вони кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК).