Стаття 442. Геноцид
Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове
її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -
караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.
Безпосередній об’єкт злочину - безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.
Потерпілими від цього злочину можуть бути лише члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується як діяння, спрямоване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення геноциду передбачене в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р., а також у ст. 6 Римського статуту міжнародного кримінального суду.
Позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи - це умисне вбивство всіх або окремих членів групи, вчинене у зв’язку з належністю потерпілого до такої групи, спричинене такою належністю. Такий само зв’язок характеризує заподіяння членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень. Про ознаки умисного вбивства і тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до статей 115 та 121 КК, які в цих випадках кваліфікації злочину додатково не застосовуються.
Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, може виражатися у позбавленні її продуктів харчування чи інших життєво важливих засобів існування, обмеженні або позбавленні медичної допомоги, створенні небезпечних для життя екологічних умов, насильницькому переселенні в непридатні для проживання місця тощо.
Скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі - це насильницька стерилізація, кастрація або контрацепція, заборона шлюбних союзів між членами однієї групи, примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню кількості вимушених абортів, тощо.
Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу означає їх передачу в іншу національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчинену всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану з фізичним насильством або з погрозою його застосування (психічним насильством).
Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у воєнний час.
Злочин вважається закінченим: у перших двох формах - з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах - коли вчинені зазначені діяння. Однак у будь-якому випадку розв’язання цього питання не залежить від того, чи настали фактично наслідки у вигляді знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.
Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи.
Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.
Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 442 КК, характеризують альтернативні дії: 1) публічні заклики до геноциду; 2) виготовлення матеріалів із закликами до геноциду; 3) розповсюдження таких матеріалів.
Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам в їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню). Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інформації: друковану і рукописну продукцію, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски тощо. Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів - будь- яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).
Злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка дія, зазначена у ч. 2 ст. 442 КК.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Для виготовлення матеріалів обов’язковою є мета їх розповсюдження.
Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.
До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 442 КК, не застосовується амністія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 р. № 3465-УІ // ОВУ. - 2011. - № 48. - Ст. 1958); а до осіб, які вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 КК, не застосовується давність притягнення до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку (відповідно до ч. 5 ст. 49 та ч. 6 ст. 80 КК).