Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

             Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк

до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
 

             Об’єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні незаконні дії: 1) напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист (ч. 1); 2) викрадення таких осіб (ч. 1); 3) позбавлення їх волі (ч. 1); 4) погроза вчини­ти напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, викрасти таких осіб або позбавити їх волі (ч. 2).

             Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його застосу­вання. Напад може поєднуватися з проникненням у службові чи житлові приміщення, знищенням, пошкодженням чи викраденням чужого майна, завданням тілесних ушко­джень. Вчинення при нападі іншого злочину, за який у КК передбачено більш суворе покарання, потребує додаткової кваліфікації, наприклад, у випадку умисного знищен­ня або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах, передбачених ч. 2 ст. 194 КК, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК) або вбивства чи замаху на вбивство (ст. 443 КК).

             Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення людини всу­переч або поза її волею, поєднане з подальшим перевезенням чи в інший спосіб пере­міщенням її до іншого місця. Таке переміщення не характерне для позбавлення волі, яке виражається лише в позбавленні потерпілого на певний час можливості за своєю волею вибирати місце перебування. Про поняття викрадення людини та позбавлення її волі див. також коментар до ст. 146 КК. У випадках вчинення будь-якого з цих діянь організованою групою або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, необхідна додат­кова кваліфікація за ч. 3 ст. 146 КК. Дії винного, який спочатку викрав особу, яка має міжнародний захист, із зазначеною у ст. 444 КК метою, а згодом учинив вбивство такої особи з такою самою метою, - кваліфікуються за сукупністю злочинів, перед­бачених статтями 444, 443 і п. 3 ч. 2 ст. 115 КК (див. п. 7 коментаря до ст. 443 КК).

             Під погрозою у ч. 2 ст. 444 КК слід розуміти погрозу вчинити негайно або в майбутньому будь-які дії, зазначені у ч. 1 цієї статті, - напасти на службові або жит­лові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, викрасти таких осіб або по­збавити їх волі. Сутність погрози полягає у залякуванні адресата погрози. При квалі­фікації основне значення має факт зовнішнього вираження погрози як реальної, тобто такої, якої слід побоюватись, і при цьому не має значення те, чи мав намір винний фактично реалізувати погрозу та чи мав він таку можливість. Погроза може бути ви­ражена у будь-якій формі і будь-яким способом доведена до потерпілих або держав чи організацій, що вони представляють. Про поняття погрози див. також коментар до статей 129 та 195 КК.

             Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які зазначені у ст. 444 КК дії. Позбавлення волі потерпілих (у тому числі те, яке вчинюється після їх викра­дення) є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне звільнення потерпілих - з цього моменту починає спливати строк давності притягнен­ня особи до кримінальної відповідальності, а до цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і альтер­нативною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; 2) впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє;

           провокації війни; 4) провокації міжнародних ускладнень (зриву міждержавних переговорів, розірвання дипломатичних чи консульських стосунків або окремих угод тощо). За відсутності такої мети діяння особи кваліфікується як злочин про­ти особи або власності.

             Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

             До осіб, які вчинили незаконне позбавлення волі або викрадення людини (в тому числі тієї, що має міжнародний захист), не застосовується амністія (відповід­но до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 р. № 3465-УІ (ОВУ. - 2011. - № 48. - Ст. 1958)).