Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльнос­ті або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень -

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

             Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист.

Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запо­бігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів, від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Конвен­ції особами, що користуються міжнародним захистом, визнаються: 1) глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також члени його сім’ї, які його супроводжують;

           будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який має право згідно з між­народним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім’ї, що проживають з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значен­ня: Конвенція про привілеї та імунітети ООН від 13 лютого 1946 р., Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи від 2 вересня 1949 р., Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р., Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р., Конвенція про охорону персоналу Організації Об’єднаних Націй та пов’язаного з нею персоналу від 15 грудня 1994 р. та інші міжнародно-правові документи.

             Об’єктивну сторону цього злочину утворюють вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.

Про ознаки умисного вбивства див. ст. 115 КК і коментар до неї.

             Злочин вважається закінченим, коли вчинено замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист. Наприклад, таким є момент здійснення з метою вбивства пострілу із вогнепальної зброї, який був не­влучним; дій з використанням вибухового пристрою, який не спрацював, тощо. Тобто йдеться про дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення життя зазначеної особи. Про поняття замаху на злочин див. ст. 15 КК і коментар до неї. Замах на вбивство слід відрізняти від погрози вбивством, яка кваліфікується за ст. 129 КК.

             Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом і альтернатив­ною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист;

           впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє; 3) провокації війни; 4) провокації міжнародних ускладнень (зриву міждержавних переговорів, розі­рвання дипломатичних чи консульських стосунків або окремих угод тощо). За від­сутності такої мети діяння особи кваліфікується як злочин проти життя особи, перед­бачений ст. 115 КК (закінчений або незакінчений).

             Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річного віку.

             У судовій практиці передбачена ст. 443 КК норма визнається такою, що має перевагу у конкуренції з умисним вбивством особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК). Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених у ст. 443 КК осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної осо­би додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров ’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2). При цьому додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 115 КК можлива навіть за тими пунктами, в яких йдеться про мету вчинення злочину, якщо буде вста­новлено, що така мета разом із зазначеною у ст. 443 КК метою рівною мірою викли­кали у винного рішучість вчинити вбивство (див. п. 19 зазначеної ППВСУ).

          До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 443 КК, не застосовується амніс­тія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в ре­дакції від 2 червня 2011 р. № 3465-УІ (ОВУ. - 2011. - № 48. - Ст. 1958)).