Стаття 446. Піратство
Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до Женевської конвенції про відкрите море від 29 квітня 1958 р. і Міжнародної конвенції з морського права від 10 грудня 1982 р.
Безпосередній об’єкт цього злочину - безпека міжнародного судноплавства. Додатковим об’єктом можуть бути відносини власності, а також життя, здоров’я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.
Потерпілими від піратства можуть бути члени екіпажу та/або пасажири іншого морського чи річкового судна.
Предметом злочину може бути інше морське або річкове судно. Під таким судном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призначення і використання.
Об’єктивну сторону злочину характеризує використання озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна; 2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів такого судна; 3) пограбування такого судна, його екіпажу чи пасажирів; 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.
Усі піратські дії, альтернативно передбачені ст. 446 КК, вчинюються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених міжнародних конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання військового корабля та іншого державного судна можна кваліфікувати як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який учинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони
фактично незаконно перебували під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.
Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.
Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна або погрозу його застосування (психічне насильство). Фізичне насильство може полягати в нанесенні тілесних ушкоджень, побоїв, мордуванні тощо.
Пограбування - це протиправне відкрите викрадення чужого майна, яке знаходиться на борту іншого морського чи річкового судна. Таке майно може бути власністю членів екіпажу чи пасажирів цього судна або інших осіб, що не має значення для кваліфікації цього злочину.
Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виражатися у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.
Обов’язковою ознакою піратства є місце його вчинення - відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Учинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК: як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278 КК), бандитизм (ст. 257 КК), розбій (ст. 187 КК), грабіж (ст. 186 КК) тощо.
Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 446 КК.
Суб’ єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і метою одержання матеріальної винагороди (безпосередньо в результаті пограбування іншого судна чи від інших осіб) або іншої особистої вигоди (усунення чи послаблення конкурента, підвищення на роботі, службі чи в злочинній ієрархії тощо).
Суб’єктом цього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна, який досяг 16-річного віку.
Під тими самими діяннями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 446 КК), слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 446 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7).
У частині 2 ст. 446 КК загибель людей розуміється як загибель хоча б однієї людини, а інші тяжкі наслідки визначаються з урахуванням конкретних обставин вчиненого злочину, зокрема, це можуть бути: затоплення судна; заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, або тілесних ушкоджень багатьом потерпілим; знищення, пошкодження або викрадення майна в особливо великих розмірах тощо. Суб’єктивна сторона злочину у таких випадках характеризується прямим умислом на вчинення зазначених у ч. 1 ст. 446 КК дій та умислом або необережністю щодо загибелі людей чи інших тяжких наслідків. Разом з тим умисне спричинення при вчиненні цього злочину смерті одному або кільком потерпілим цією статтею не охоплюється і потребує додаткової кваліфікації за ст. 115 КК (див. п. 14 зазначеної ППВСУ).
До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 446 КК, не застосовується амністія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 р. № 3465-УІ (ОВУ. - 2011. - № 48. - Ст. 1958)).