Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 446. Піратство

            Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагоро­ди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років із кон­фіскацією майна.

            Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель лю­дей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

            Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до Женев­ської конвенції про відкрите море від 29 квітня 1958 р. і Міжнародної конвенції з мор­ського права від 10 грудня 1982 р.

            Безпосередній об’єкт цього злочину - безпека міжнародного судноплавства. Додатковим об’єктом можуть бути відносини власності, а також життя, здоров’я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.

            Потерпілими від піратства можуть бути члени екіпажу та/або пасажири іншого морського чи річкового судна.

            Предметом злочину може бути інше морське або річкове судно. Під таким суд­ном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практично­го призначення і використання.

            Об’єктивну сторону злочину характеризує використання озброєного чи не­озброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна; 2) засто­сування насильства щодо екіпажу чи пасажирів такого судна; 3) пограбування такого судна, його екіпажу чи пасажирів; 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

            Усі піратські дії, альтернативно передбачені ст. 446 КК, вчинюються з викорис­танням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених міжнародних конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання військо­вого корабля та іншого державного судна можна кваліфікувати як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який учинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони
 

 

фактично незаконно перебували під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

            Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного пану­вання (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.

            Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна або погрозу його застосування (психічне насильство). Фізичне насиль­ство може полягати в нанесенні тілесних ушкоджень, побоїв, мордуванні тощо.

            Пограбування - це протиправне відкрите викрадення чужого майна, яке зна­ходиться на борту іншого морського чи річкового судна. Таке майно може бути влас­ністю членів екіпажу чи пасажирів цього судна або інших осіб, що не має значення для кваліфікації цього злочину.

            Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виражатися у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.

            Обов’язковою ознакою піратства є місце його вчинення - відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Учинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК: як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278 КК), бандитизм (ст. 257 КК), розбій (ст. 187 КК), грабіж (ст. 186 КК) тощо.

            Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії, зазначені у ст. 446 КК.

            Суб’ єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і ме­тою одержання матеріальної винагороди (безпосередньо в результаті пограбування іншого судна чи від інших осіб) або іншої особистої вигоди (усунення чи послаблен­ня конкурента, підвищення на роботі, службі чи в злочинній ієрархії тощо).

            Суб’єктом цього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна, який досяг 16-річного віку.

            Під тими самими діяннями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 446 КК), слід розу­міти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, і не була за нього засуджена або мала судимість за ньо­го, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідаль­ності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 446 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7).

            У частині 2 ст. 446 КК загибель людей розуміється як загибель хоча б однієї людини, а інші тяжкі наслідки визначаються з урахуванням конкретних обставин вчиненого злочину, зокрема, це можуть бути: затоплення судна; заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, або тілесних ушкоджень багатьом потерпілим; знищення, пошкодження або викрадення майна в особливо великих розмірах тощо. Суб’єктивна сторона злочину у таких випадках характеризу­ється прямим умислом на вчинення зазначених у ч. 1 ст. 446 КК дій та умислом або необережністю щодо загибелі людей чи інших тяжких наслідків. Разом з тим умисне спричинення при вчиненні цього злочину смерті одному або кільком потерпілим цією статтею не охоплюється і потребує додаткової кваліфікації за ст. 115 КК (див. п. 14 зазначеної ППВСУ).

             До осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 446 КК, не застосовується ам­ністія (відповідно до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 р. № 3465-УІ (ОВУ. - 2011. - № 48. - Ст. 1958)).