(ст. 2031). Безпосередній об’єкт злочину – суспільні відносини у сфері господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

Предметом злочину є диски для лазерних систем зчитування, обладнання або сировина для виробництва таких дисків.

Диск для лазерних систем зчитування – будь-який оптичний диск для лазерних систем зчитування із записом або з можливі­стю запису на ньому інформації, що відображає об’єкти авторсь­кого права чи суміжних прав, або без запису такої інформації. Перелік основних вузлів для спеціалізованого обладнання з ви­робництва цих дисків затверджується Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Сировиною для їх виробництва є оптичний полікарбонат.

З об’єктивної сторони злочин виражається в порушенні зако­нодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сиро­вини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах.

Відносини у сфері виробництва, експорту, імпорту зазначе­них предметів регулюються законами України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р.10, «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» від 1 чер­вня 2000 р., «Про особливості державного регулювання діяль­ності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, екс­портом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р.11, «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.12, а також міжнародними договорами України.

Порушення законодавства, зокрема, може виражатися в зай­нятті вказаною господарською діяльністю без ліцензії або з по­рушенням ліцензійних умов.

Виробництво дисків – діяльність, пов’язана із застосуванням технологічного процесу з переробки сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем зчитування, під час якого одночасно з виготовленням диску здійснюється запис на нього інформації, яка є об’єктом авторського права та/або суміжних прав, або без запису.

Експорт – продаж товарів українськими суб’єктами зовніш­ньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, враховуючи реекспорт товарів.

Імпорт – купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

Злочин визнається закінченим, якщо зазначену у ст. 2031 неза­конну господарську діяльність вчинену у великих розмірах, тоб­то якщо вартість предмета злочину у три тисячі разів і більше перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 2031 — обмеження волі на строк до п’яти років.

Фіктивне підприємництво (ст. 205). Безпосередній об’єкт зло­чину — суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності.

Об’єктивна сторона злочину виражається в створенні або придбанні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Створення суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) передбачає вчинення певної сукупності дій: прийняття рішення, розроблення установчих документів тощо (див. ст. 87 Цивільного кодексу України та статті 56—58 Господарського кодексу України), а також підготовку та здійснення державної реєстрації нового суб’єкта підприємництва. Дії винного вигля­дають зовні цілком законно: подаються документи на державну реєстрацію, із дотриманням необхідної процедури приймаєть­ся рішення про реєстрацію (ліцензування). Проте ще до реєст­рації винний знає, що це підприємство не здійснюватиме ста­тутну діяльність взагалі, або ж тільки імітуватиме її, створюва­тиме видимість діяльності.

Під придбанням суб’єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом пра­ва власності на вже створеного суб’єкта підприємницької діяль­ності (юридичну особу) як у цілому, так і на певну його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним.

Злочин вважається закінченим із моменту державної реєст­рації суб’єкта підприємництва (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний зі спеціальною метою — прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Під незаконною діяльністю слід розуміти такі види діяльності, які особа не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Діяльність, щодо якої є заборона, — це діяльність певного виду, що спеціально заборонена законодавцем з урахуванням особливостей цього виду діяльності (див. ст. 203).

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 205 встановлено відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику мате­ріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. Така шкода визначається по-різному: якщо вона заподіяна фізичним особам – це двісті й більше, а якщо державі чи юридичним особам – тисяча й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з при­міткою до цієї статті).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 205 — штраф від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 205 — позбав­лення волі на строк від трьох до п’яти років.

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206). Без­посередній об’єкт злочину – свобода законної господарської діяльності. Додатковими об’єктами можуть виступати життя, здоров’я і недоторканність людини, власність.

Об’єктивна сторона злочину виражається в протидії законній господарській діяльності, тобто в протиправній вимозі припи­нити займатися законною господарською діяльністю чи обме­жити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико­нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднаній із погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання.

Протиправна вимога являє собою викладену в рішучій формі пропозицію про припинення заняття законною господарською діяльністю або про здійснення іншої дії (бездіяльності), зазна­ченої вище. Ця вимога повинна бути поєднана з хоча б однією із зазначених погроз.

Погроза насильством полягає в погрозі негайно або в май­бутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Зокрема, це погроза завдання побоїв, мордування, за­подіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення інших насильницьких дій.

Погроза пошкодження чи знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності, або майна, за збереження якого вони не­суть матеріальну відповідальність.

Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), так й інші особи, блага та інтереси яких небайдужі потерпілому (інші родичі, наречена тощо).

Злочин вважається закінченим із моменту пред’явлення за­значеної вимоги, поєднаної з погрозою.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел, поєднаний із метою припинення іншою особою зайняття законною госпо­дарською діяльністю або обмеження її, укладання угоди або неви­конання угоди, про яку йдеться в ст. 206. Вчинення зазначених у цій статті дій із корисливою метою, яка характеризує вимаган­ня, кваліфікується за ст. 189.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 206 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушко­джень; 4) поєднані з насильством, що не є небезпечним для жит­тя і здоров’я; 5) поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я по­терпілого, визнаються: легкі тілесні ушкодження, що не спри­чинили короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, удари, побої, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя і здоров’я у момент їх вчинення.

У частині 3 ст. 206 передбачено відповідальність за проти­дію законній господарській діяльності, вчинену: 1) організова­ною групою; 2) службовою особою з використанням службово­го становища; 3) поєднану з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров’я; 4) яка заподіяла велику шкоду; 5) яка спри­чинила інші тяжкі наслідки.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров’я, — це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний роз­лад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяж­кості чи тяжке тілесне ушкодження, а також інше насильство, що було небезпечним для життя або здоров’я в момент його вчи­нення (застосування зброї, електричного струму тощо).

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ят­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (згідно з приміткою до ст. 206).

Інші тяжкі наслідки — це смерть потерпілого або близької йому людини, самогубство, припинення роботи підприємства, масове звільнення з роботи його працівників тощо. Умисне вбив­ство, вчинене при протидії законній господарській діяльності, додатково кваліфікується за ст. 115.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 206 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 206 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 3 ст. 206 — позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209). Статтю включено в Кримінальний кодекс на виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених, зокрема, Конвенцією про відмивання, пошук, арешт та конфіс­кацію доходів, одержаних злочинним шляхом, прийнятою 8 листопада 1990 р. державами—членами Ради Європи.

Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Предмет злочину – грошові кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом, права на такі грошові кошти чи майно.

Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в націо­нальній або іноземній валюті. До іншого майна належать цінні папери, рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, си­ровина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо).

Грошові кошти та інше майно є предметом легалізації за умо­ви, що вони раніше були одержані (здобуті) шляхом вчинення первинного злочину. Згідно з приміткою до ст. 209 КК таким зло­чином може бути, по-перше, обумовлене КК України діяння (крім статей 207 та 212), за яке обумовлене покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк від трьох і більше років; по-друге, суспіль­но небезпечне діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, що за таке саме діяння передба­чена відповідальність за КК України. Обмежень щодо первин­них злочинів, вчинених в іншій державі, за розміром покарання чи за видами злочинів закон не передбачає.