1.  Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими мате­ріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок пору­шення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

1.  Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність забруднення або псування земель полягає в тому, що ці дії завдають шкоди навколишньому природному середовищу в цілому та земельним ресурсам держави зокрема і, крім того, можуть негативно впливати на життя та здоров’я людей.

Однією з найсерйозніших сучасних екологічних проблем є деградація (невідво­ротне зменшення або припинення родючості) ґрунтів унаслідок втрати ними гумусу та інших елементів, що забезпечують плодоріддя землі. Згідно з розрахунками На­ціональної академії аграрних наук України у нашій країні щорічно втрачається від 0,6 до 1 тонни землі з 1 гектара. Стають гіршими також її мінеральний склад, агрофізич­ні властивості. Значними є і показники забрудненості ґрунтів унаслідок господарської діяльності. Так, концентрація важких металів у ґрунтах поблизу міст, автотрас, про­мислових об’єктів перевищує гранично допустимі норми у 5-10 разів. Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС загальна площа сільськогосподарських угідь, забруд­нених радіонуклідами, становить 6,7 млн га.

З ряду причин частка екологічно чистих територій України, за оцінками фахівців, дорівнює всього 7 % земельної площі держави, а умовно чистих територій, які харак­теризуються більш-менш нормальними умовами проживання людини, - близько 8 %. Малозабруднені території охоплюють 15 % території країни, а забруднені та дуже забруднені, де умови життєдіяльності населення значно погіршені й напружені, ста­новлять відповідно майже 40 і 30 %. Близько 1,7 % території України є територією екологічного лиха.

1.  Відносини щодо охорони і використання земель регулюються Конституцією України; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); ЗК від 25 жовтня 2001 р. (ВВРУ. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27); законами України «Про забезпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. (ВВРУ. - 1994. - № 27. - Ст. 218), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 14. - Ст. 91); постановами КМУ «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотех- нології та інших біологічних агентів» від 20 червня 1995 р. № 440; «Про затверджен­ня Положення про моніторинг земель» від 20 серпня 1993 р. № 661; «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23 березня 1995 р. № 213; «Про Методику нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)» від 30 трав­ня 1997 р. № 525, а також рядом інших правових нормативних актів.
2.  Об’єктом злочину є екологічно безпечний стан земель, який визначає придат­ність для їх використання за призначенням.
3.  Предметом даного злочину є земля у прямому розумінні, як поверхневий ґрун­товий шар, який виконує екологічні (взаємозв’язок живої і неживої природи), еконо­мічні (як засіб виробництва в промисловості, сільському, лісовому господарстві, як просторовий базис), культурно-оздоровчі, рекреаційні та інші функції.

Земля, як зазначено в ст. 14 Конституції України, є основним національним багат­ством, що перебуває під особливою охороною держави. Займаючи домінуюче місце серед інших природних багатств, вона не може розглядатися ізольовано від інших елементів природи і виступає складовим елементом єдиної екологічної системи. Особ­ливість землі як об’єкта природи полягає в тому, що вона відіграє важливу економіч­ну роль у житті суспільства й особливу самостійну цінність як необхідна умова життєдіяльності людини.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі житлової та громадської забудови;

1. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; 4) землі оздоровчого призначення; 5) землі рекреаційного призначення; 6) землі історико-куль- турного призначення; 7) землі лісового фонду; 8) землі водного фонду; 9) землі про­мисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК).

1.  Об’єктивна сторона злочину передбачає порушення спеціальних правил сто­совно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров’я людей або довкілля. Злочин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності.

Склад злочину може мати місце за наявності таких обставин:

1.  має місце забруднення чи псування земель внаслідок порушення спеціальних правил;
2.  забруднення, псування земель відбувається речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля;
3.  забруднення або псування земель шкідливими речовинами створило небезпеку для життя, здоров’я людей або довкілля.

Під забрудненням земель розуміється внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, отрутохімі­катів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до несприятливих фі­зичних, хімічних або біологічних змін ґрунту.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних на­вантажень. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту. Факти забруднення земель установлюються інспек­торами Державної екологічної інспекції та оформлюються протоколом про порушен­ня законодавства з охорони навколишнього природного середовища та актом (див. додатково: наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природо­охоронного законодавства» від 27 жовтня 1997р. № 171).

Псування земель відбувається, коли речовини, відходи чи інші матеріали, шкідли­ві для життя, здоров’я людей або довкілля, так змінюють природні властивості землі, що це унеможливлює її використання за призначенням (знищення корисної фауни, яка є невід’ ємною частиною родючих ґрунтів; розведення шкідливих мікроорганізмів, зміна структури ґрунту тощо).

Порушення спеціальних правил, що спричиняє забруднення або псування земель, може бути вчинене шляхом дії або бездіяльності. Наприклад, зберігання та видалення відходів повинні здійснюватися у місцях, визначених органами місцевого самовряду­вання, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів відповід­но до встановлених лімітів та умови зберігання.

Злочин кваліфікується як закінчений із моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя і здоров’я або для довкілля. Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдя­ки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини.

1. Диспозиція ст. 239 є бланкетною, тому для встановлення складу злочину необхідно звернутися до спеціальних правил поводження зі шкідливими речовинами, відходами.

І при забрудненні, і при псуванні земель дії суб’єкта злочину відбуваються з по­рушенням спеціальних правил. Порушення спеціальних правил - це дія або безді­яльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів із питань еколо­гічної безпеки, які регулюють питання охорони земель.

Забруднюючі речовини - це радіоактивні, хімічні природні та синтетичні речови­ни, що використовуються у виробництві та побуті.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі ви­робництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи») (ВВРУ. - 1998. - № 36-37. - Ст. 242).

Небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеці­альних методів і засобів поводження з ними.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а та­кож перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами ви­конавчої влади у галузі охорони здоров’ я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

1.  Указані дії із забруднення або псування земель можуть розглядатися як ознака скла­ду тільки тоді, коли вони створили небезпеку для життя і здоров’я людей чи довкілля.

Небезпека для життя людей - це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини (наприклад, отруєння людей продуктами, вирощеними на заражених землях, або загроза такого отруєння).

Небезпека для здоров’я - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь (поширення захворювання в результаті використання продуктів, вирощених на за­брудненій землі; зменшення тривалості життя в регіоні; поява каліцтв чи видимих відхилень у розвитку дітей та ін.).

Небезпека для довкілля - загроза настання таких наслідків, як: загибель тварин (диких, домашніх), рослин, лісопосадок; деградація земель; зменшення земельного покрову, що впливає на забезпечення населення сільськогосподарськими продуктами; зміна клімату й настання інших змін біологічного, хімічного і фізичного складу ґрун­ту; забруднення водних об’єктів і загибель водних біоресурсів у результаті зливу шкідливих речовин, відходів чи інших матеріалів, привнесених у землю, і т. д.

Важливою при встановленні об’єктивної сторони цього злочину є наявність при- чинно-наслідкового зв’язку між виявленим забрудненням чи псуванням земель і ство­ренням небезпеки при цьому.