1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. При цьому варто враховувати, що забруднення землі з прямим умислом залежно від мети, мотиву та інших обставин може являти собою більш небезпечний злочин проти особи, держави або власності.
2.  Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов’язану з вказаними в ч. 1 ст. 239 КК речовинами. Дії службових осіб, які скоїли зловживання службовим становищем або халатність, при вчиненні даного зло­чину, якщо при цьому була завдана суттєва шкода державним чи громадським інтер­есам, слід кваліфікувати за сукупністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

1. Виписуючи кваліфікуючі ознаки даного складу злочину, законодавець у ч. 2 ст. 239 КК до таких відніс: вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1 ст. 239 КК, якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей слід мати на увазі загибель хоча б однієї особи.

Масове захворювання людей - захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із вчиненням забруднення чи псування земель.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істот­ним ушкодженням значних природних територій (водойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масо­вою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій те­риторії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визна­них зоною екологічного лиха, тощо.