1. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах при­родно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тварин­ного світу, що занесені до Червоної книги України, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією зна­рядь і засобів полювання та всього добутого.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням служ­бового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масо­вого знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використан­ням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 248 у редакції законів України № 270-УІ від 15 квітня 2008р., № 1827-УІ від 21 січня 2010 р.)

1.  Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається посяганням на встановлені правовідносини: охорона, раціональне використання та відтворення тва­ринного світу.

Порядок здійснення полювання визначається законами України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 18. - Ст. 132), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.; «Про Червону книгу України» від 7 лю­того 2002 р.; Постановою КМУ «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399; наказами Державного комітету лісового господарства Украї­ни «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання» від 24 листопада 2005 р. № 492; «Про затвердження Положення про порядок поводження із зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань» від 2 квітня 2007 р. № 129 та іншими нормативними актами.

1.  Об’єктом злочину є законодавчо забезпечена охорона, раціональне використан­ня і відтворення диких звірів та птахів.
2.  Предметом незаконного полювання виступають мисливські тварини, що пере­бувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у не­волі в межах угідь державних мисливських господарств і які належать до так званого державного мисливського фонду.

Звірі та птахи, які знаходяться в клітках, вольєрах, на огороджених територіях, у зоопарках, цирках або у володінні громадян, розглядаються як майно. Заволодіння ними кваліфікується як заволодіння чужим майном, а відстріл таких звірів і птахів без переслідування мети володіння ними - як умисне знищення чужого майна.

Державний мисливський фонд - мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств.
 

Мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об’ єктами полювання.

Мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добуван­ня мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.

Мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мис­ливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

1. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:

1.  порушення правил полювання;
2.  незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах при­родно-заповідного фонду;
3.  полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Чер­воної книги України.

Полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

До полювання прирівнюється також перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю, або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з про­дукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку та одержали в установленому поряд­ку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю.

Документами, які надають право на полювання, є: посвідчення мисливця; щоріч­на контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мислив­ською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів із відміткою про допуск до полювання у поточному році в разі їх використання під час полювання.

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою.

За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів благород­ного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, онда­тру, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового. Ліцензії видають­ся мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально вповноваженому центральному органі виконавчої влади у галузі мисливського госпо­дарства та полювання або визначеному ним органі.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля ди­кого , зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю. Відстрільні картки вида­ються мисливцям користувачем мисливських угідь.

Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь.

1. Оскільки диспозиція ст. 248 КК є бланкетною, тому правила полювання та види їх порушення визначаються Законом України «Про мисливське господарство та по­лювання». До незаконного полювання віднесені:

1.  полювання без належного на те дозволу;
2.  полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;
3.  полювання в заборонених для цього місцях (на територіях та об’єктах природно- заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворю- вальних ділянках; у межах населених пунктів, за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Се­вастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де мож­ливе перебування людей);
4.  полювання в заборонений час (у недозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше годи­ни до його сходу));
5.  полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забо­роненими способами (клеїв, петель, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних при­ладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світло­вих джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових ре­човин; з під’їзду на автомототранспорті, також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; немисливської (у тому числі військової) вогнепаль­ної, пневматичної та іншої стрілецької зброї; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо); полюван­ня з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспор­та з допуском до полювання);
6.  транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в дозволі про їх добування;
7.  допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;
8.  полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мислив­ського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;
9.  полювання на заборонених для добування тварин.

Для настання відповідальності за цим злочином достатньо вчинення хоча б одно­го виду незаконного полювання.

1.  Кримінальна відповідальність за полювання, незаконність якого полягала в по­рушенні встановлених правил, настає лише за умови заподіяння істотної шкоди. Такою шкодою, зокрема, можуть бути визнані: зникнення того чи іншого виду тварин у пев­ній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів і птахів, їхніх жител, споруд; руйнування об’єктів природного середовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншо­го виду (видів) пов’язане зі значними труднощами; тощо. Якщо внаслідок незаконно­го полювання істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 1 або ч. 2 ст. 85 КУпАП.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, слід ураховувати не тільки кіль­кісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (див. пп. 5, 10 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

1.  Здійснення незаконного полювання в заповідниках чи на інших територіях та об’ єктах природно-заповідного фонду або полювання на звірів, птахів чи інші види тварин­ного світу, що занесені до Червоної книги України, тягне за собою кримінальну відповідаль­ність за ст. 248 КК незалежно від факту настання чи ненастання шкідливих наслідків.

Заповідники - ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цін­ність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофон­ду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (пре­амбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).