Недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які е необхідними для законного встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, призводігть до його недійсності.

Недійсні правочини бувають двох видів:

•  нікчемні;
•  оспорювані.

Нікчемним (або абсолютно недійсним) є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Він не породнеє правових наслідків незалежно від пред’явлення позову про визнання його недійсним. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До нікчемних належать такі правочини:

-         вчинені з порушенням обоє ´язкової письмової та нотаріальної форт (ст.сг. 218-220 ЦК України).

ЦК України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крі випадків, встановлених законом (наприклад, укладання правочинів щодо за­безпечення виконання зобов’язань (ч. 2 ст. 547 ЦК України) або укладанні договору банківського вкладу (ч. 2 ст. 1059 ЦК України).
 

 
у свою чергу ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевшнУє встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян.

Разом із тим, якщо між двома фізичними особами в усній формі буде кладено договір позики сума якого перевищуватиме 10 неоподаткованих Мінімумів доходів громадян, то його недійсність законом не встановлю­ється. Проте, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися лише письмовими до­казами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, визначеними Ци­вільним процесуальним кодексом України. У такому випадку рішення суду з приводу укладання та виконання договору позики не може грунтуватися на свідченнях свідків.

у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвід­чення договору такий договір є нікчемним (наприклад, укладання договору купівлі-продажу квартири в простій письмовій формі). Разом з тим, цивільне законодавство передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося по­вне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, то суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається;

-        вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України).

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії´другій стороні.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи;

-        вчинені у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК України);

ЦК України встановлено, що опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) ви­давати письмові зобов’язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

1. укладати договори щодо іншого цінного майна.

У свою чергу піклувальник має право дати згоду на вчинення вищезаз­начених правочшгів лише з дозволу органу опіки та піклування;

•  вчинені недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України).

Опікун недієздатної особи може схвалити вчинений нею дрібний по­бутовій правочин, якщо, дізнавшись про його вчинення, протягом одного

54__________________________________ БРАТЕЛЬ     О.Г, ПИЛИПЕНКО С Л.

т

місяця не заявить претензії другій стороні. У разі відсутності такого схва­лення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною осо­бою, може бути визнаний судом діїісним, якщо буде встановлено, що вів вчинений на користь недієздатної фізичної особи;

•  правочини, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо вів

був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і гро- мадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особа, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;

•  удавані правочини (ст. 235 ЦК України).

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який воші насправді вчинили.

Наприклад, ст. 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу част­ки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Прв цьому, продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити іїшшх співвласників про намір продати свою частку, вказавши щну та іїппі умови, на яких він її продає.

Реалізація удаваного правочину в цьому разі може полягати в тому, що продавець частки у праві спільної часткової власності, не бажаючи прода­вати свою частку співвласнику (співвласникам), може укласти з майбутнім покупцем договір дарування цієї частки з передачею покупцем наперед ви­значеної грошової суми продавцеві. Таким чином, договір дарування буде правочином, який приховує договір купівлі-продажу, який насправді було вчинено.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, то відносини сторін будуть регулюватися правилами щодо правочину, який сторони на­справді вчинили.