Відносини представництва, що грунтуються на договорі або акті ор юридичної особи, здійснюються на підставі довіреності.

Довіреність - це письмовий документ, який видає одна особа іншій представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК України).

Особа, яка видає довіреність у цивільному праві називається довір телем, а особа, яка отримує повноваження на підставі виданої довірено. - представником.

Видача довіреності є одностороннім правочином, і порядок її и свідчення повинен відповідати загальним умовам посвідчення право чинів. Цей порядок визначеній Законом України “Про нотаріат”

2 вересня 1993 р. та наказом Міністерства юстиції України № 20/5 віл березня 2004 р. “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотар- альних дій нотаріусами України”.

Залежно від обсягу повноважень, що надаються представнику, в№ ють наступні види довіреностей;
 

 
_ генеральна (загальна);

_ спеціальна;

_ разова.

Генеральна (загальна) довіреність уповноважує представника здій­снювати правочини або інші юридичні дії різного характеру (право водо­користування та розпорядження майном). Наприклад, довіреність на придбання або продаж нерухомого майна, на розпорядження транспортним

засобом.

Спеціальна довіреність надає повноваження представнику на здійснен­ня правочішів або юридичних дій лише певного типу протягом певного часу (довіреність на отримання матеріальних цінностей, на отримання пенсії).

Разова довіреність уповноважує представника на здійснення одного правочину (довіреність на підписання певного договору, на отримання по­штової кореспонденції).

Форма довіреності. Форма довіреності повинна відповідати формі, у ■ :,і відповідно до закону має вчинятися правочин (ст. 245 ЦК України).

Довіреність завжди повішна вчинятися в письмовій формі (простій письмовій або посвідченій нотаріально). Нотаріальне посвідчення довіре­ності необхідне для здійснення тих правочинів, нотаріальне посвідчення яких є обов’язковим (наприклад, довіреність на купівлю-продаж нерухомо­го майна).

Довіреність посвідчується як державними, так і приватними нотаріуса­ми. Проте законом (ч. З ст. 245 ЦК України, ст. 40 Закону України “Про нота­ріат” від 2 вересня 1993 р) визначено коло довіреностей, які прирівнюються до нотаріально посвідчених:

•  довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні в госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його за­ступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
•  довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частішії, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де не­має нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіре­ність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військо­вослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частішії, з’єднання, установи або закладу;
•  довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;
•  довіреність особи, яка проживає в населеному пункті, де немає но­таріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, на управління і розпоря­дження корпоративними правами та користування і розпорядження транспортними засобами.

У кожній довіреності обов’язково повинна бути зазначена дата її вида,

чі.   Недотримання цієї вимоги закону спричиняє недійсність довіреності щ документа, що породжує повноваження представника. Отже, без зазначену дати довіреність не має правового значення ні для сторін у відносинах до. говірного представництва, ні для третьої особи.

Довіреність є іменним документом, тому в ній має бути чітко зазначеі особу, яка видала довіреність; особу, на яку видано довіреність; місце д дату її складання; місце проживання (чи місцерозташування) сторін; обсд повноважень, наданих представникові (повіреному) довірителем.

Відповідно до ЦК України, строк довіреності встановлюється в доц. реності. Якщо строк довіреності не встановлений, то вона зберігає чиннісд до припинення її дії (ч. 1 ст. 247 ЦК України).

Стаття 249 ЦК України передбачає можливість посвідчення безвц кличної довіреності, тобто такої, що не може бути скасована особою, * представляють, протягом строку визначеному в самій довіреності.

Представництво за довіреністю припиняється в таких випадках:

•  закінчення строку довіреності;
•  скасування довіреності особою, яка її віщала;

-        відмови представника від вчинення дій, що були визначені дові ністю;

•  припинення юридичної особи, яка віщала довіреність;
•  припинення юридичної особи, якій видано довіреність;

-        смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, і знання недієздатною чи безвісно відсутньою, обмеження її циві. | ної дієздатності;

•  смерті особи, якій видано довіреність, оголошення її померлою, і знання недієздатною чи безвісно відсутньою, обмеження її циві ної дієздатності.

У разі припинення представництва за довіреністю представ* зобов’язаний негайно повернути цей документ.