39. Право інтелектуальної власності
Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов’язком нашої держави. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності й ніхто не може використовувати чи поширювати такі результати без його згоди, крім винятків, встановлених законом.
Поняття “право інтелектуальної власності” може вживатися в суб’єктивному й об’єктивному значеннях.
Право інтелектуальної власності в об´єктивному значенні є сукупністю правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі створення, використання й охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.
Право інтелектуальної власності в суб’єктивному значенні - це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати від порушень з боку решти суб’єктів права результат інтелектуальної, творчої діяльності чи інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.
Суб’єкти права інтелектуальної власності - це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпоряджання та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.
Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути два вцщ
суб’єктів:
- творець (творці) об’ єкта права інтелектуальної власності (автор, й8, конавець, винахідник тощо);
- інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові пра. ва інтелектуальної власності (ст. 421 ЦК України).
Відповідно до ст. 420 ЦК України, об’єктами права інтелектуально] власності є:
- літературні та художні твори;
- комп’ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення,
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки дц товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
Право інтелектуальної власності складають два компоненти:
- особисті немайнові права інтелектуальної власності;
- майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК України й іншим законом.
До особистих немайнових прав інтелектуальної власності належать (ст: 423 ЦК України):
- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творці об’єкта права інтелектуальної власності;
- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.
Майнові права інтелектуальної власності охоплюють (ст. 424 ЦК України):
- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелекіу- альної власності;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності й також забороняти тав використання;
_ інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, -становлених ЦК України, іншим законом чи договором. Вони можуть бути Цдедані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
П кожна особа має право звернутися до суду для захисту свого права інтелектуальної власності, відповідно до ст. 16 ЦК України.
Суд також може захистити цивільні права и інтереси, пов’язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захисту цього -еава та постановивши рішення про:
застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
. зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт або експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
- вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг із порушенням права інтелектуальної власності;
- вилучення з цивільного обігу матеріалів і знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності;
- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону, зважаючи на вину особи й інші обставини, що мають істотне значення;
- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення з цього приводу.