Одним із найдавніші« і ефективних речово-правових засобів захис­ту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння. “Віндикація” (від лат. Vіпсіісо - захищаю, заявляю претензію, вимагаю) за-
 

 
стосовується тоді, коли у власника зберігається право власності, але він може його здійснювати, оскільки річ вибула з його володіння та перебув^ неправомірному (незаконному) володінні іншої особи.

Реалізується право на захист через звернення особи до суду з позо*( про витребування майна з чужого незаконного володіння, якииу цивільні., праві та судовій практиці називається в індикаційним позовом.

Віндикаційний позов — це позов власника, що не здійснює володц,; до невласника, котрий незаконно володіє його майном, із метою відновлю ня порушеного володіння річчю шляхом вилучення її в натурі.

Віндикаційний позов базується на визнанні права власності абсо.іі. ним правом, же не втрачається з незаконним вибуттям речі з володц* власника і переходом у володіння інших осіб. За таких умов право власні, начебто слідує за річчю, що забезпечує абсолютність і непорушність цьо права.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник (фізичні ц юридичні особи, держава й територіальні громади в особі уповноваж»* ними органів).

Крім власника право застосування вимоги про витребування майна чужого незаконного володіння мають особи, у яких майно власника переф. вало в законному володінні за відповідною правовою підставою “титулом

Титульними володільцями вважаються особи, що володіють майном цивільно-правовими договорами (найму, підряду, зберігання).

У будь-якому разі позивач має підтвердити своє право власності V. інше титульне право на витребувану річ, посилаючись на ті чи інші дока: (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технп ний паспорт на автомашину, довіреність на розпоряджання майном тощо).

Відповідачем за вівдикаційним позовом є незаконний володілець маі на власника, який знає або знає про неправомірність свого володіння.

Незаконними володільцями вважаються ж особи, що безпосередньо ■ правомірно заволоділи чужим майном, так і особи, котрі придбали май не у власника (в особи, яка не мала права ним розпоряджатися). Таких осі називають добросовісними чи недобросовісними набувачами майна.

Добросовісним вважається набувач майна, який не знав і не міг знаті що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати.

Недобросовісним вважається набувач майна, який знав або повній був знати, що особа, у якої він набув річ, не мала права її відчужувати.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого маі ном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про поїс нення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння

Підставою віцдикаційного позову є обставини, які підтверджують щ» вомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незако ного володіння (факти, що підтверджують право власності на вигребу нв майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у м повідача тощо).

Витребування майна від добросовісного набувача буде залежати від _ на яких умовах воно придбане - відплагно чи безвідплатно.

10 Безвідплатно придбане майно в особи, що не мала права його відчу­жувати, може бути витребуване в добросовісного набувача (ч. З ст. 388 ЦК

України).                        .                                                   ^

Якшо майно за відплатим договором придбане в особи, що не мала «пава його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовіс­ний набувач), то власник має право витребувати його від набувача ттшр. їКщо майно.

_ було загублене власником або особою, якій він передав майно у во­лодіння;

_ було викрадене у власника чи в особи, якій він передав майно у во­лодіння;

_ вибуло з володіння власника чи особи, якій він передав майно у во­лодіння поза їхньою волею.

Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо но було передане в порядку, встановленому для виконання судових рішень (сг. 388 ЦК України). Від нього також не можуть бути витребувані гроші та цінні папери на пред’явника (ст. 389 ЦК України).

Якщо власник передав свою річ у тимчасове користування за догово­ром найму (оренди) наймачеві, останній не може бути відповідачем за він- дікаційним позовом, оскільки користується річчю на законній підставі - на підставі укладеного з власником договору найму (оренди).

За віндикаційним позовом може бути витребувана тільки індивідуаль- внзначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того ж майна, яке перебувало у власності особи, що неможливо в разі ви­буття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками. У цьому ипадку інтереси власника можуть захищатися іншими засобами (позов про повернення майна, набутого без достатніх законних підстав, позов про від­шкодування шкоди).

Власник »©є право вимагати не тільки повернення свого майна, але й вернення або відшкодування всіх доходів, які незаконний володілець отри­мав чи повинен був отримати від користування майном. Вирішення питання про те, з якого часу доходи мають бути повернені власникові, залежить від того, чи був володілець добросовісним чи недобросовісним набувачем.

Одержане добросовісним набувачем до того, ж він дізнався або пови- нен був дізнатися про неправомірність свого володіння, належить йому, він стає власником доходів, здобутих під час володіння. Недобросовісний воло­ділець повішен повернути доходи, які він дістав чи повинен був дістати за весь час володіння.

У деяких випадках витрати незаконного володільця виходять за межі необхідних витрат по поточному утриманню майна. Незаконний володілець може зробити певні поліпшення в майні, у зв’язку з чим може збільшитися вартість останнього.
 

 
Добросовісний набувач має право залишити за собою зроблені ним поліп, шення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження речі. Наприклад коли він поставив новий двигун на човні замість старого, то при витребуванні і нього човна він може новий мотор забрати собі, замінивши його старим.

За певних умов поліпшення в майні не можливо відділити (наприклад незаконний володілець зробив капітальний ремонт будингу чи відремонту вав якусь іншу річ). У цьому разі, якщо поліпшення не можуть бути віл. окремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодуванні здійснені« витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.