Основними джерелами авторського права та суміжних прав є відповід­ні глави ЦК України (глава 36, 37) та Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р., а також інші закони з різних напрямків наукової, літературної і художньої творчої діяльності, міжнародні договори й угоди.

Авторське право - це сукупність норм цивільного права, що регулю­ють відносини з приводу визнання авторства й охорони творів науки, літера­тури та мистецтва, встановлення режиму їхнього використання, наділення їхніх авторів немайновими й майновими правами, захисту прав авторів та інших правоволодільців.

Суб’єктами цього права є автори творів науки, літератури та мистецтва, їхні спадкоємці й особи, яким автори чи їхні спадкоємці передали свої ав­
 

 
торські майнові права. Іноземні особи й особи без громадянства, відповіде до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають од^, кові з особами України права, передбачені законодавством.

Первинним суб ´єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичад. ним способом як автор на оригіналі чи примірнику твору (презумпція автор, ства). Суб’єктами є також інші фізичні та юридичні особи, котрі набули пра на твори відповідно до договору чи закону.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співав, торам спільно. Кожен із них зберігає своє авторське право на створену нщ, частину твору, що має самостійне значення. Відносини між співавтора^ І можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору автор, ське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може ви­користовувати спеціальний знак, встановленій законом. Він розміщуєте на кожному екземплярі твору та складається з трьох елементів, латино.; • букви “С” обведеної колом, імені (найменування) особи, що має авторсь« право, та року першого опублікування твору.

Законодавство визначає, що об’єктами авторського права є твори, а сакц;

-         літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті й Ь*- письмові твори;

•  лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-         драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографі´® інші сценічні твори;

•  музичні твори (з текстом або без тексту);
•  аудіовізуальні твори;
•  твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
•  фотографічні твори;
•  комп’ютерні програми;

-         бази даних, якщо вони за добором або упорядкуванням їхніх скла- і дових частіш є результатом інтелектуальної діяльності;

•  інші твори.

Не всі твори відповідно до законодавства отримують правову охоро* Не є об’єктами авторського права:

•  акти органів державної влади й органів місцевого самоврядуванні (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їхні офіційні пе­реклади;

-         державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затвер­джені органами державної влади;

-         повідомлення про новини дня чи інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

•  інші твори, встановлені законом.

Авторські права поділяються на майнові й особисті немайнові. Пер ші - можуть переходити до будь-яких інших суб’єктів авторського права а

ом ЧИ договором, а також через спадкування. Друп - не можуть бути ´г*едані іншим особам. Ці права належать автору незалежно від його май- вяіх прав і зберігаються за ним навіть у разі передання майнових прав на

^користання твору.

Майнові права інтелектуальної власності на твір: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, зокрема, і забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права автора визначені як ЦК України, так і За­коном України “Про авторське право та суміжні права”. Згідно з цими за­конодавчими актами, автор має право:

_ на визнання свого авторства;

_ на недоторканність твору;

_ перешкоджати посяганню на своє авторське право, здатному завда­ти шкоди честі чи репутації автора;

_ вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

-        забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;

-        обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору.

Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтво­рення будь-яким способом та в будь-якій формі; переклад; переробка, адап­тація, аранжування й інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примір­ників його перекладів, переробок тощо.

Важливою особливістю авторських прав є обмеженість їхньої дії в часі. Особисті немайнові права є безстроковими. Строк чинності майнових прав інгелекіуальної власності на твір спливає через 70 років, які відрахо­вуються з січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього зі співавторів, який пережив інших співавторів, окрім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір його може вільно та безоплатно використовувати будь-яка особа, з винятками, встановленими законом

Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їхніх спадкоємців і осіб, яким на законних підставах передано суміжні май­нові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їхніх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також права організацій мовлення та їхніх правонаступників, які охороняються авторським правом.

Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фо­нограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (переда- чі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої за^ І чено відповідно у фонограмі, відеограмі, їхніх примірниках або наупаков, а також під час передачі організації мовлення. Суб’єктами суміжних прав також інші особи, що набули таких прав відповідно до договору чи закону´

Об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальное: щодо щіх об’єктів і незалежно від їхнього призначення, змісту, цінною тощо, а також способу чи форми їх вираження є: виконання, фонограф відеограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту перцю,, його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеогрь виникає з моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на переду (програму) організації мовлення виникає з моменіу її першого здійснення.

Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може вв. користовувати спеціальний знак, встановлений законом. Такий знак скла^ | ється з трьох елементів: латинська літера “Р”, обведена колом, - (зображу ня знака не наводиться); імена (назви) осіб, які мають щодо цих фоногр^ (відеограм) суміжні права; рік першої публікації фонограми (відеограми).

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав:

-         право на використання об’єкта суміжних прав;

-         виключне право дозволяти використання об’єкта суміжних прав;

-         право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта сумі*, них прав, зокрема й забороняти таке використання;

-         інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законі»

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав на®

жать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограм: чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконан­ня спливає через 50років, які відраховують з 1 січня року, наступного заро­ком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису -з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фоногра­му, відеограму спливає через 50 років, які відраховують з 1 січня року, на­ступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублііу ванні протягом 50 років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за ро­ком вироблення фонограми, відеограми.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через 50 років, які відраховують з І січня року, наступного за роком її першого здійснення.