Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відно­сини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належнім йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та інтересів інших осіб.

Право власності в об ´єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють належність матеріальних благ кон­кретніш суб’єктам, у тому числі визначають підстави та умови виникнення і припинення в них такого права щодо цих благ.

Право власності в суб ´єктивному розумінні - це юридично закріплена за власником можливість володіти, користуватися і розпоряджатися річчю (майном), яку вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалеж­но від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, зміст права власності складається з наступних правомочностей:

•  права володіння;
•  права користування;
•  права розпоряджання.

Право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе пев­ну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (володіння може бути законним і незаконним).

Під володінням слід розуміти не як постійний матеріальний зв’язок власника з річчю, а як постійну´можливість такого матеріального зв’язку, но тісно пов’язане з волевиявленням.

Право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задово­лення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи).

Право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власни­ка самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим осо-
 

 
бам, зміші його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

Форми власності:

-         державна - до державної власності відноситься майно, у тому чвсд грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтер. есах держави право власності здійснюють відповідно органи жавної влади;

•  комунальна - до комунальної власності відноситься майно, у тоцу числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управ, ління майном, що є в комунальній власності, здійснюють безпо- середньо територіальна громада та утворені нею органи місцево«) самоврядування;

-         приватна - це майно, яке відповідно до закону може належати ф]. зичним та юридичним особам.

Суб’єктом права власності можуть бути фізичні особи, юридичні осо­би, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громада, іноземні держави та інші суб´єкти публічного права.

Об’єкти права власності: рухоме та нерухоме майно; земельні діл®, ки; житло, квартири; підприємства як майнові комплекси для здійсненщ підприємницької діяльності; валютні цінності; грошові кошти; акції, ціна папери; інтелектуальна власність, тварини, тощо.