Підстави притінення права власності - це юридичні факти (правочин, договір, адміністративний акт), які призводять до притінення права влас­ності в однієї особи та до виникнення права власності в інших учасників цивільних правовідносин (крім загибелі чи знищення майна, речі).

Підстави припинення права власності характеризуються:

-        волею власника (тобто відчуження свого майна іншим особам і до­бровільна відмова від свого права);

•  втратою та знищенням майна;
•  примусовим вилученням у власника майна, належного йому (відбу­вається при безоплатному вилученні та вилученні на о платних під­ставах);
•  втратою права власності в інших передбачених законом випадках.

Підстави припинення права власності:

-        відчуження власником свого майна (в результаті укладання дого­ворів купівлі-продажу, дарування, міни);
 

•  відмова власника від права власності - особа може відмовити^ від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши ін^ дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній ре£. страції, право власності на нього припиняється з моменту вчинена» дії, яка свідчить про таку відмову. Якщо відбувається відмова права власності на майно, права на яке підлягають державній р^. страції, право власності на нього припиняється з моменту внесена» за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (с, 347 ЦК України);
•  припинення права власності на майно, що за законам не моле, належати цій особі, - якщо з підстав, що не були заборонені зако­ном, особа набула право власності на майно, яке за законом, що бу, прийнятий пізніше, не може їй належати, то це майно має бути від. чужене власником протягом строку, встановленого законом. Маіас не відчужене власником у встановлені законом строки (з урахуван­ням його характеру і призначення) підлягає примусовому продажу за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади. У разі примусового продажу майна його колишньому власна- кові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов’язаних і відчуженням майна (ст. 348 ЦК України);

-        знищення майна (ст. 349 ЦК України). Майно може бути знищенсі результаті дії обставин непереборної сили (наприклад, у резуль; повені, пожежі, землетрусу) або в результаті дій самого власнив майна;

•  викуп земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідній тю здійснюється двома способами: 1) за згодою власний 2) за рішенням суду.

Підставою для викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною НЄ0& хідністю є рішення органу державної влади, органу влади Автономної Рес­публіки Крим або органу місцевого самоврядування в межах своєї коме; тенції, наприклад, необхідність побудови автомагістралі республікансьи- го значення. Орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянга зобов’язаний у письмовій формі повідомити її власника про це не пізик ніж за рік до викупу.

Плата за земельну ділянку, що викуповується (до викупної ціни вклю­чаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на в розміщене, та збитки, завдані власникові у зв’язку з викупом земельної V лянки, у т.ч. упущена вигода), строки та інші умови викупу визначаються домовленістю з власником ділянки, а в разі наявності спору - судом.

За домовленістю з власником земельної ділянки, що підлягає викуп орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки у зв’язку з сус­пільною необхідністю, може надати йому іншу земельну ділянку, вартісп якої враховується при визначенні викупної ціни (ст. 350 ЦК України);

_ викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом для суспільної необ­хідності земельної ділянки, на якій воно розміщене, може бути здійснений за рішенням суду шляхом їх викупу і з обов’язковим по­переднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.

рішення про викуп нерухомого майна приймається органом державної рпи органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого оврядування в межах їхньої компетенції.

° Суд моя« постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підля­гає викупу, або про перенесення їх (за бажанням власника) на іншу земель­ну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо. При цьому власник земельної ділянки має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на поліпшення якості земельної ділянки та упущеної вигоди.

Особа, право власності якої пригатилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю, земельної ділянки в межах даного населе­ного пункту.

Якщо прийнятим рішенням вищезазначених органів передбачене зне­сення житлового будинку, то особа, яка проживала в ньому ж власник та члени її сім’ї, а також особи, які мешкали в ньому ж наймачі, та члени їхніх сімей до моменту знесення будинку повинні бути забезпечені помешканням у розмірі та в порядку, встановлених чинним законодавством (ст. 351 ЦК України);

•  викуп пам’яток історії та культури відбувається в результаті дій або бездіяльності власника пам’ятки історії та культури, якщо їй за­грожує пошкодження або знищення. У цьому випадку державний орган з питань охороші пам’яток історії та культури робить власни­ку пам’ятки відповідне попередження, а в разі відсутності відповід­ної реакції на попередження, суд за позовом вказаного державного органу може постановити рішення про її викуп.

Викупна ціна пам’ятки історії та культури визначається за домовленіс­тю сторін, а в разі спору - за рішенням суду. Викуплена пам’ятка переходить у власність держави (ст. 352 ЦК України);

•  звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника мож­ливе лише на підставі рішення суду, крім випадків, передбачених законом або договором. Право власності на майно, на же поклада­ється звернення стягнення, припиняється у власника з моменту ви­никнення права власності на вилучене майно в особи, до жої воно переходить (наприклад, звернення стягнення на майно боржника на підставі рішення суду за результатами вирішення цивільної справи про стягнення боргу за договором позики);
•  реквізиція - це примусове відчуження у власника майна з метою сус­пільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування його вартості, яке застосовується в разі виникнення стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин.

 
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути приму^ во відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартої Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

У 2005 р. в Україні реквізиція застосовувалася у вигляді виплати ко пенсації юридичним та фізичним особам за птицю, вилучену у зв’язку j виявленням в Автономній Республіці Крим випадків захворювання на шиний грип (розпорядження Кабінету Міністрів України «Про виділенн, коштів для виплати компенсації за птицю, вилучену у зв’язку з виявлень, в Автономній Республіці Крим випадків захворювання на пташиний гр^ та проведення профілактичних заходів» від 03 грудня 2005 p.);

•  конфіскація - це безоплатне позбавлення особи права власності щ майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушенні (конфіскація) у випадках, встановлених законом (наприклад ст 5 Кримінального кодексу України, ст. 29 Кодексу України про адміні. стративні правопорушення);
•  припинення суб’єкта права власрості (смерть громадянина, лікві- дація юридичної особи).

Право власності може бути припинене в інших вішалках, встановлена законом.