Строки та терміни в цивільному праві визначають проміжки в часі, з» ми пов’язується виникнення, зміна і припинення цивільних правовіднос Строк - це певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи дія, що має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК Україїіи). Наприклад, ун дання договору найму житла строком на 3 роки, або укладання догої фінансового лізингу строком на 5 років.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинам Термін - це певний момент у часі, з настанням якого пов’язана діячие дія, що має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України). Термін визначав календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наприклад, укладання договору позики терміном до 01 вересня 2010 р., або договір найму житла укладається терміном до повернення наймодавця з службового відрядження.

На практиці при укладанні договорів поняття «термін» часто викорис­товується як окремо, так і як складова частина строку.

Строки поділяються на визначені:

_ актами цивільного законодавства (законні),

•  правочинами (договірні),

_ рішенням суду (судові),

_ адміністративним актом.

Законні - це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (наприклад, відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. авторське право діє „ростом усього життя автора і 70 років після його смерті).

Договірні - це строки, котрі визначають сторони в правочинах за їхнім ба- жанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено законом (наприклад, сірок дії договору оренди житла може бути визначений сторонами в 1 рік).

Судові - це строки, що встановлюються судом загальної юрисдикції, господарським або третейським судом.

Визначені адміністративним актом - це строки, які можуть визна­чатися планами перевезення вантажів Укрзалізницею.

За ступенем самостійності строки в цивільному праві поділяються на:

-        ‘імперативні - строки, котрі не можна змінити за домовленістю зго­дою сторін;

-        диспозитивні - строки, які хоча й передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін.

Існує й інша класифікація строків, наприклад, за правовими наслідка­ми, ступенем визначеності тощо.

Важливим моментом при визначенні строку є початок його перебігу. Він розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, із якою пов’язано його початок

Цивільним законодавством також встановлено чіткий порядок визна­чення моменту закінчення строку.

Так, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього : яця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, то строк спливає в останній тень цього місяця.

Строк, що визначеній тижнями, спливає у відповідний день останньо­го тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідній, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення пев- >ї дії, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.