Оспорюваним (або відносно дійсним) є правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. З ст. 215 ЦК України).

До оспорюваних належать правочини:

- вчинені неповнолітньою особою поза межами її цивільної право­здатності (ст. 222 ЦК України).

Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, про­тягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи;

_ вчинені фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності (ст. 223 ЦК України).

Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої об­межена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним, якщо він, дізнавшись про його вчинення, про­тягом одного місяця не заявив претензії другій стороні.

У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він супер­ечить інтересам самого підопічного, членів його сім’ї або осіб, яких він від­повідно до закону зобов’язаний утримувати;

•  вчинені дієздатною особою, котра в момент його вчинення не усві­домлювала значення своїх дій і (чи) не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України).

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цій особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У разі наступного вщнання фізичної особи, яка вчинила правочин, неді­єздатною позов про визнання правочину недійсним може пред’явити її опікун;

•  вчинені юридичною особою, що не мала права їх вчиняти (ст. 227 ЦК України).

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним;

•  вчинені під впливом помилки (ст. 229 ЦК України);

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які ма­ють істотне значення, то такий правочин може бути визнаний судом недій­сним. При цьому, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно зни­жують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;

•  вчинені під впливом обману (ст. 230 ЦК України);

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, то такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність об­ставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона за­мовчує їх існування.
 

 
Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій сто­роні збитки в подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину;

•  вчинені під впливом насильства (ст. 231 ЦК України);

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок засто-

сування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним;

-         вчинені в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України).

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представ­ника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним;

•  вчинені під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України).

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставина

і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним неза­лежно від того, хто був ініціатором такого правочину;

•  фіктивні правочини (ст. 234 ЦК України).

Фіктивними вважаються правочини, вчинені без наміру створити пра- вові наслідки, що обумовлюються цим правочином.

Наприклад, фізична особа уклала договір позики, проте не має можли­вості повернути обумовлену договором суму боргу. З метою приховуванщ свого майна від кредиторів, що мають право пред’явлення вимоги до неї, укладає з наперед обумовленим покупцем договір купівлі-продажу власної квартири. Після належного оформлення договору купівлі-продажу прода­вець продовжує проживати в квартирі, а покупець не вчиняє жодних дій спрямованих на здійснення ним повного права власності на квартиру. Отже, вказаний правочин вважається фіктивним, так як має за мету створити дц оточуючих уявлення про відсутність у продавця будь-якого нерухомого май­на, на яке може бути в подальшому звернене стягнення за невиконання умов договору позики.

За загальним правилом нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правові наслідки недійсності правочину полягають у тому, що недій­сний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У випадку визнання правочину недійсним кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цьо­го правочину - двостороння реституція. У разі неможливості такого по­вернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, ви­конаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.