Підсумовуючи висловлене щодо застосування заочної моделі кримінального правосуддя, слід зазначити, що ця модель правосуддя має право на існування. Вона повинна забезпечуватися, як мінімум, такими процесуальними гарантіями: наявність у певних випадках письмової згоди підсудного на такий розгляд; участь захисника і законного представника; належне повідомлення підсудного про місце і час судового засідання; нездійснення правосуддя стосовно осіб, які мають фізичні і психічні вади; не володіють мовою судочинства, а також щодо неповнолітніх; ухвалення вироку з дотриманням положень гл. 28 КПК; право на оскарження заочного вироку. Уявляється, що перелічені гарантії повинні бути закріплені в нормах КПК, які регламентують заочну форму розгляду справ.

На сьогодні у багатьох державах судочинство вже достатньо інтенсивно використовує нові технології, зокрема відеоконференцзв'язок. Відеоконференція - це не просто відеотелефон на персональному комп'ютері, а інформаційна комп'ютерна технологія, яка дозволяє людям, які іноді розділені багатьма сотнями й тисячами кілометрів, бачити і слухати один одного, обмінюватися даними і спільно їх опрацьовувати в інтерактивному (дистанційному) режимі. Варто зазначити, що у зарубіжній судовій практиці такий зв'язок використовується вже давно. Відомий прецедент у практиці італійського суду, коли свідок давав показання за допомогою відеоконференції з метою власної безпеки. У процесі слідства у справі Моніки Левінські Біллу Клінтону доводилося давати показання в суді саме через конференцзв'язок, який був спеціально для такого випадку установлений ФБР між Білим Домом і приміщенням суду.

Помітна кількість справ у США, Канаді та деяких інших державах розглядається заочно стосовно засуджених, які тримаються під вартою, коли підсудний в суді безпосередньо не присутній, а його участь у розгляді справи забезпечується через телебачення - конференцзв'язок, тобто використовується двосторонній зв'язок між приміщеннями судів і місцями утримання підсудних під вартою.

В Арабських Еміратах з 1 травня 2002 р. між прокуратурою і центральною в'язницею Дубаї працює лінія відеоконференцій. Завдяки такому відеомосту всі ув'язнені мають можливість подавати прохання, заяви і претензії, не полишаючи територію в'язниці. Раніше їх доставляли в прокуратуру під охороною спеціальним поліцейським автомобілем, під вартою проводили в приміщення і потім, також під охороною, відвозили назад. Тепер заощаджуються час і гроші.

У Сінгапурі судді за допомогою систем відеоконференцій можуть уникнути спілкування з адвокатами віч-на-віч, адвокати - використати час, який вони раніше витрачали на поїздки й перельоти, для роботи зі справами, а клієнти, в свою чергу, значно заощадити на погодинній оплаті адвокатських послуг. Цей проект є частиною загальносінгапурської тенденції переходу до системи віртуальних судових засідань, у яких сторони можуть брати участь, перебуваючи у різних частинах світу.

Верховний Суд Російської Федерації здійснює створення системи відеоконференцзв'язку для дистанційної участі засуджених у касаційних судових засідання. В основу проекту було покладено досвід експлуатації пілотної лінії відеоконференцзв'язку між Челябінським обласним судом і слідчим ізолятором № 1 цього ж міста, яка працює з кінця 1999 р. Потім до побудови системи такого зв'язку залучився Верховний Суд у Москві, де перше слухання справи в режимі віддаленої присутності засуджених відбулося у квітні 2000 р. А 16 травня того ж року відбулося перше в Росії касаційне судове засідання з використанням відеоконференцзв'язку між Верховним Судом РФ і слідчим ізолятором в Челябінську, тобто на відстані 1600 км. Судова колегія засідала в Москві, а підсудний спостерігав процес із Челябінська. Він мав можливість безпосередньо заявляти клопотання, судді бачили і чули засудженого, ставили йому запитання. В даний час цей досвід починають використовувати й інші регіональні суди Росії. Що стосується зазначених проектів, то в судовій практиці можна говорити про значне прискорення процесу розгляду касаційних скарг, про відчутне скорочення витрат на конвоювання засуджених і, в певному розумінні, про "полегшення життя" самих засуджених [480].

Така модель судового розгляду справи безперечно є своєрідною специфічною формою участі у судочинстві і за багатьма параметрами вона, безумовно, належить до різновиду заочної форми. При розгляді справ про злочини невеликої тяжкості за умови достатньої технічної оснащеності судів і слідчих ізоляторів вона має чимало позитивного: значна економія часу суддів і витрат на транспортування підсудних; не залучаються до конвоювання і забезпечення охорони судів працівники органів внутрішніх справ; підсудний не відчуває себе скуто і замкнено, як це буває у залах судового засідання, де присутні його родичі і знайомі; повністю вирішується питання із фіксуванням судового процесу; крім того, ця форма правосуддя зможе істотно скоротити період між вчиненням злочину і призначенням покарання винному [330, с. 41-42; 342, с. 193; 356, с. 38-40].

У чому полягає гостра необхідність використання відеоконференцзв'язку в судовій системі? У зв'язку із запровадженням апеляційного і касаційного оскарження судових рішень та змінами, внесеними в КПК Законом України від 21 червня 2001 p., засуджені вправі наполягати на своїй участі в судовому засіданні при розгляді апеляційної і касаційної скарги, а якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого, виклик його до суду апеляційної інстанції є обов'язковим (ч. 4 ст. 354; ч. 2 ст. 358; ч. 1 ст. 391 КПК). Таким чином, при розгляді апеляційних і касаційних скарг і подань виникає потреба забезпечення доставки і конвоювання засуджених, яким обраний такий запобіжний захід, як тримання під вартою, і які заявили про своє бажання брати участь у судовому засіданні. Доставка підсудних на апеляційні і касаційні судові засідання навіть у межах однієї області породжує ряд серйозних проблем. Кількість осіб, які проходять у кримінальних справах, що розглядаються апеляційними судами областей в апеляційному порядку, перевищує 26 тисяч на рік. Значну частину з них доводиться доставляти в приміщення судів і забезпечувати їхнє конвоювання. Крім того виникають і інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці або тягнуть відкладення засідання (іноді неодноразово), і, як наслідок, затягуються строки розгляду справи. Ці процеси у ще більш жорсткому варіанті проявляються у Верховному Суді, який залишається єдиним судовим органом у державі по перегляду справ у касаційному порядку і куди доставляються засуджені з усієї держави. Лише у 2003 р. до слідчих ізоляторів було направлено 1172 листи-вимоги про доставку засуджених для їхньої участі в судових засіданнях при розгляді касаційних скарг у Верховному Суді.

Одним із напрямів вирішення проблеми з розглядом апеляційних та касаційних скарг в апеляційних і Верховному судах має стати використання телекомунікаційних технологій за допомогою відеоконференцзв'язку, що дозволяє здійснити процедуру розгляду кримінальних справ в апеляційному та касаційному порядку за безпосередньою участю засудженого без доставки його за сотні і тисячі кілометрів до Києва. До того ж, як показує, наприклад, російський досвід, істотно прискорюється робота судів, зменшуються фінансові витрати, значною мірою усуваються організаційні колізії. Використання відеоконференцзв'язку жодним чином не суперечить чинному законодавству України. І якщо ця сучасна інформаційна технологія, яка повинна стати одним із важливих інструментів судової реформи, судовою системою держави не буде запроваджена, то навряд чи можна буде говорити про завершення такої реформи.

Слід зазначити, що у справі втілення в життя завдань Національної програми інформатизації України і, зокрема, інформатизації судів відбулися певні позитивні зрушення. Так, у 1994 р. почало функціонувати управління інформаційних технологій Верховного Суду України. Ним розроблено і впроваджено в практику автоматизовану систему діловодства, комп'ютеризована робота усіх судових палат, управлінь і відділів, інших підрозділів апарату Верховного Суду, створена база даних "Законодавство", для забезпечення користування якою впроваджено інформаційно-пошукову систему "Мультитека".

Верховним Судом України у співпраці з Агенцією міжнародного розвитку США були підготовлені пропозиції з відповідними розрахунками по створенню системи відеоконференцій СІЗО-МВС України-Верховний Суд (на 2001 - 2005 pp.).

Створення системи мало на меті забезпечення можливості брати участь у судових засіданнях Верховного Суду засуджених з будь-яких регіонів України без фізичного переміщення їх до судових приміщень. Передбачалося підключення до системи усіх 32-х обласних СІЗО при загальній вартості проекту 4099 тис. гривень. Однак із різних суб'єктивних і об'єктивних причин і, насамперед, через невизначеність системи загальних судів України і їх компетенції проект не впроваджено, хоча усі основні організаційні та фінансові питання були узгоджені.

Основною   причиною   такої   ситуації,   як   слушно   зазначають науковці, є не стільки технічний і фінансовий аспекти проблеми, скільки відсутність   державної   політики   щодо   впровадження   інформатизації   в судочинство, у тому числі в кримінальне [342, с. 193-200; 355, с. 117-120].

Наскільки обґрунтовано ми можемо говорити про перспективність застосування відеоконференцзв'язку в кримінальному судочинстві нашої держави? Досвід інших країн, де такий зв'язок успішно застосовується, свідчить про переваги використання цієї технології при касаційному перегляді судових рішень.

Запровадженню в національну судову систему відеоконференцзв'язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку має передувати відповідно нормативно-правове врегулювання цього питання в КПК, процесуальних і процедурних аспектів використання цієї технології. Загалом за основу можна взяти позитивний досвід касаційного розгляду кримінальних справ за скаргами і протестами у режимі відеоконференцзв'язку, набутий судами Російської Федерації з моменту запровадження такої процедури з кінця 1999 р. Зокрема, повинні бути відпрацьовані порядок і процедура узгодження судом дати і часу засідання головуючим у касаційній інстанції зі слідчим ізолятором, необхідні документи такого узгодження і порядок їхньої передачі, у режимі реального часу, проводяться усі необхідні процесуальні дії і ухвалюється рішення, яке доводиться до відома засудженого і звертається до виконання.

Технологія відеоконференцзв'язку може успішно застосовуватися при розгляді скарг на незаконні арешти, про зміну запобіжного заходу, щодо продовження терміну тримання під вартою, більш активно - як процесуальний захід забезпечення безпеки свідка, потерпілого тощо. Ця технологія дає змогу ефективно вирішувати проблему повного фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки хід і результат процесуальної дії, проведеної в режимі відеоконференцзв'язку, фіксується на плівку для перегляду, у разі потреби, в суді [22, с. 84-85; 356, с. 38].

Важливо визначити місцезнаходження захисника при розгляді справи касаційної інстанції в режимі конференцзв'язку за участю його підзахисного. Смирнов М.І. [356, с. 39-40] вважає за потрібне при касаційному розгляді справи забезпечувати захиснику засудженого можливість перебувати поруч із підзахисним і мати безпосереднє спілкування з ним, а це, на прохання засудженого, має забезпечити суд. Поділяємо цю думку щодо обов'язковості участі захисника при застосуванні технології відеоконференцзв'язку. В іншому випадку така технологія призведе до порушення права на захист і засуджений, перебуваючи сам поза залом судового засідання, фактично буде позбавлений змоги безпосередньо одержувати правову допомогу захисника.