1. Державна реєстрація прав проводиться на підставі:
   1. договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
   2. свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
   3. свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
   4. державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
   5. рішень судів, що набрали законної сили;
   6. інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
2. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
   1. встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
   2. рішень судів, що набрали законної сили;
   3. постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
   4. накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
   5. рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об´єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
   6. інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
   7. договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

У коментованій статті закріплені підстави державної реєстрації прав на визначені у статті 5 цього закону об´єкти нерухомого майна та обтяжень таких прав. Закон розмежовує юридичні підстави державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації обтяжень таких прав. Виходячи з положень цієї статті, для державної реєстрації прав на нерухоме майно особа має подати державному реєстратору разом із заявою один з перелічених у цій статті документів, які посвідчують право власності чи право користування об´єктами нерухомості. Однією з таких підстав є договори, які укладаються між сторонами щодо володіння, користування і розпорядження об´єктами нерухомості. Особливості щодо змісту, форми таких договорів залежать від правового режиму об´єкта нерухомого майна. У разі, якщо законом встановлена типова форма договору, то укладений договір має відповідати його істотним та іншим умовам, а також вміщувати й інші умови за погодженням сторін. Щодо свідоцтв на нерухоме майно та Державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, то такі документи мають затверджені у встановленому законом порядку форми і тому вважаються дійсними, за умови додержання положень законів та підзаконних нормативно-правових актів щодо їх виготовлення, оформлення, видачі, реєстрації органами державної влади та місцевого самоврядування.

Наведений у п. 1 ст. 5 перелік документів не є вичерпним. Тому держана реєстрація може проводитись і на основі інших документів, виданих у встановленому законом порядку. Так, наприклад, свідоцтво про спадщину об´єктів нерухомого майна є одним таких документів. Крім того, у державному реєстрі прав на нерухоме майно має бути зареєстровано і право на земельну частку (пай) відповідно до виданого Свідоцтва про право на земельну частку (пай).

Закріплені у п. 2 коментованої статті підстави державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно умовно можна поділити на три групи: а) законодавчі; б) судові; в) виконавчі; г) договірні.

Характерною особливістю першої групи підстав державної реєстрації обтяжень є те, що вони безпосередньо закріплені у законі у вигляді імперативно встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном, як наприклад, застава, іпотека земельних ділянок.

Щодо другої групи підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно, то вони мають бути визначені у рішеннях судів, які набрали законної сили.

Третя група підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно поєднується з діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації належних їм функцій і повноважень щодо визначення правового режиму об´єктів нерухомого майна, державного регулювання земельних, майнових, господарських та інших суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у зв´язку з володінням, користуванням і розпорядженням об´єктами нерухомості.

Четверта група підстав державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно встановлюється сторонами у договорі. При цьому такі обтяження не повинні суперечити закону, не порушувати прав інших осіб, не заподіювати шкоду довкіллю.

Наведений у п. 2 цієї статті перелік підстав державної реєстрації обтяжень є вичерпним. Тому державні реєстратори не можуть вимагати від заявника надання інших підстав для проведення державної реєстрації таких обтяжень.