1. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

(частина друга статті 26 у редакції Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)

1. Частину третю статті 26 виключено

(згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)

КОМЕНТАР

Принципове значення при встановленні правил регулювання внесення запису до державного реєстру має прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідне рішення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону може бути прийнято виключно державним реєстратором прав.

Ст. 16 Закону визначає, що реєстраційний процес починається з моменту подання заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло права, або уповноважених ним (нею) осіб. Це означає, що для того щоб відповідний запис з´явився в реєстрі, необхідні не тільки правовстановлюючі документи, але і відповідне волевиявлення на внесення цього запису. Таким волевиявленням є заява управомочених осіб. Це означає, що: по-перше, реєстратор не має права здійснювати записи в реєстрі за власною ініціативою, навіть якщо він має відповідні правовстановлюючі документи; по-друге, реєстратор не має права здійснювати записи в реєстрі на основі волевиявлення осіб, які не є носіями відповідних прав.

Запис про державну реєстрацію обтяжень теж здійснюється на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження.

Заборона реєстратору вносити записи в реєстр повинна розповсюджуватися тільки на ті записи, які не можливо здійснити в силу статті 24 Закону, якою передбачені випадки відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У відповідності до Постанови КМУ від 22 червня 2011 р. N 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в одному примірнику. Після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках (крім випадків, передбачених цим Порядком), один з яких державний реєстратор долучає до реєстраційної справи.

Орган державної реєстрації прав не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові витяг з Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначених у заяві про державну реєстрацію. Після отримання документів заявник повертає органові державної реєстрації прав картку прийому заяви про державну реєстрацію з відміткою про отримання відповідних документів, яка підписується ним із зазначенням дати та часу їх отримання.

Частиною 2 коментованої статті визначається, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Всі підстави внесення запису до державного реєстру перераховані у ст. 19 Закону.

Підставами внесення запису до державного реєстру прав є наступні:

• договори, укладені в порядку, встановленому законом;
• свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
• державні акти про право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
• рішення судів, що набрали законної сили;
• інші документи, що підтверджують виникнення перехід, припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

• встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
• рішень судів, що набрали законної сили;
• постанов органів досудового слідства, державних виконавців про накладення арешту на нерухоме майно;
• накладення заборон про відчуження нерухомого майна нотаріусами;
• рішень органів місцевого самоврядування про віднесення об´єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
• інших актів відповідних державних органів та посадових осіб;
• договорів, укладених в порядку, встановленому законом.

У відповідності до існуючого на сьогоднішній день законодавства, будь-яка з перерахованих вище підстав може бути визнана судом недійсною. В зв´язку з цим, при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсною підстави внесення запису до державного реєстру, він зобов´язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.