1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомо­більного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподі­янням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1.  Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі

на той самий строк.

1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організо­ваною групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1.  Примушування працівника транспорту до невиконання своїх обов’язків порушує право громадянина на працю, яку він вільно обирає. Можуть страждати від цього злочину близькі та рідні працівника транспорту - батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати та сестри, дід, бабка, онуки. Крім того, такі дії можуть призвести до за­гибелі людей або інших тяжких наслідків.
2.  Цей злочин може бути вчинений на всіх видах транспорту. Немає обмежень відносно категорій працівників транспорту. Передусім це особи, діяльність яких пов’язана з рухом та експлуатацією транспортних засобів, керівники транспортних підприємств, їх заступники та начальники служб та підрозділів, особи, які забезпечу­ють ремонт та обслуговування технічних систем транспорту, тощо.
3.  Об’єктивна сторона злочину виражається у примушуванні працівника тран­спорту до невиконання своїх службових обов’язків. Примушування - це вимога до працівника транспорту не виконувати покладені на нього обов’язки, яка супроводжу­ється погрозами. Погрози адресуються як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищен­ням майна вказаних осіб повинна бути реальною. Вона може бути виражена словами, у телефонній розмові, у листі, шляхом демонстрації зброї тощо, а також доведена до потерпілого особисто або через третіх осіб.
4.  Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги, яка супрово­джується однією з погроз до працівника транспорту або його близьких.
5.  Суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі. Особа усвідом­лює, що примушує працівника транспорту до невиконання ним своїх службових обов’язків, яке супроводжується погрозами, розуміє суспільну небезпечність та про- типравність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета вчинення цього зло­чину можуть бути різними.
6.  Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушу­вання вчиняє службова особа щодо своїх підлеглих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за злочин у сфері службової діяльності.
7.  У частині 2 ст. 280 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені по­вторно або за попередньою змовою групою осіб.
8.  Повторним визнається вчинення цього злочину другий раз, незалежно від того, притягувалась особа до кримінальної відповідальності за перший злочин чи ні.
9.  Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві і більше особи як співвиконавці. Крім того, між ними має бути домовленість про вчинення цього злочину спільно до початку виконання дій, які характеризують об’ єктивну сторону цього злочину.

1. У частині 3 ст. 280 КК передбачені ті самі дії, вчинені організованою гру­пою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 278 КК).