1.  Повторним (ч. 2 ст. 289 КК) згідно з п. 2 примітки до цієї статті слід розуміти вчинення відповідного злочину особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 КК. Не має значення, були це закінчені злочини чи один з них був замахом або приготуванням до злочину, притягувалась ця особа до кримінальної відповідальності за перший злочин, чи ні.
2.  Відповідно до п. 7 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки. Тому при вчиненні винним декількох незаконних заволодінь транспортним засобом перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 289 КК, а інші як вчинені по­вторно - за ч. 2 ст. 289 КК (якщо немає інших кваліфікуючих ознак). Коли перше неза­конне заволодіння транспортним засобом було закінченим злочином, а друге незакінченим (або навпаки), кожен злочин також підлягає самостійній кваліфікації, причому другий із них - за ознакою повторності. Подібне правило застосовується й у випадку, коли хоча б одне із незаконних заволодінь транспортним засобом вчинено винним у співучасті, де він виконував роль підбурювача, пособника або організатора, а в іншому був виконавцем.
3.  Кваліфікуюча ознака повторності відсутня при декількох спробах незаконно заволодіти тим самим транспортним засобом або різними транспортними засобами при безуспішних спробах заволодіти одним із них, вчинених протягом короткого про­міжку часу.
4.  Незаконне заволодіння транспортним засобом визнається вчиненим за попе­редньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 289 КК), якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Виходячи із законодавчого визначення, співучасть у даному випадку можлива як у формі співвиконавства, так і з розподілом ролей. Про­те не підлягають кримінальній відповідальності ті особи, які не брали участі у ви­лученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснили на ньому поїздку.

Необхідно встановити, що угода між співучасниками (про характер діяння, час і місце його вчинення, розподіл ролей) виникла попередньо, тобто до початку вчинен­ня злочину, до замаху на нього (задовго до цієї події або безпосередньо перед нею).

1.  При незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, що не є небезпечним, або небезпечним для життя чи здоров ’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (частини 2, 3 ст. 289 КК), шкода заподіюється додат­ковому безпосередньому об’єкту - суспільним відносинам, що забезпечують збереження здоров’я та тілесну недоторканність особи (про характер насильства див. коментар до ст. 278КК). Таке насильство має бути продиктоване метою заволодіння або утримання транспортного засобу і спрямоване саме на це. Воно може застосовуватись як щодо особи, у віданні або під охороною якої перебуває транспортний засіб, так і щодо інших осіб, які можуть перешкодити заволодінню ним. При цьому насильницьке незаконне заволодіння чужим транспортним засобом необхідно вважати закінченим не з моменту застосування насильства, а з моменту, коли винний вчинив протиправне вилучення транспортного за­собу, тобто коли повністю виконано об’ єктивну сторону злочину.
2.  Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у при­міщення чи інше сховище, передбачене ч. 2 ст. 289 КК.

Проникнення - це протиправне вторгнення у приміщення чи інше сховище для вчи­нення незаконного заволодіння транспортним засобом. Воно може бути скоєне таємно або відкрито, шляхом обману або зловживання довірою, із застосуванням психічного чи фізичного насильства або без нього, з подоланням певних перешкод чи безперешкодно.

1.  Приміщення - це будівля або споруда, призначена або використовувана для роз­міщення транспортних засобів (може бути тимчасовим чи постійним, стаціонарним чи пересувним). Інше сховище - це будь-яке місце або пристрій, які призначені або присто­совані для постійного чи тимчасового зберігання транспортних засобів, мають охорону або пристосування, що перешкоджають проникненню в них, та не належать до приміщень.
2.  Проникнення має бути протиправним. Тому ця кваліфікуюча ознака не може ставитися у вину особам, які мають доступ у відповідне приміщення чи інше сховище завдяки своєму службовому становищу або характеру виконуваної ними роботи.
3.  Незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у при­міщення чи інше сховище, вважається закінченим з моменту, коли винний перемістив транспортний засіб за межі відповідного приміщення чи сховища. У випадках так званого «подвійного проникнення», коли спочатку винний проникає у сховище, а по­тім у приміщення або навпаки, злочин слід визнавати закінченим з того моменту, коли транспортний засіб був виведений не лише з приміщення, а й із іншого сховища, на території якого воно розташоване (або навпаки).
4.  Завдання злочином значної чи великої матеріальної шкоди є кваліфікуючими ознаками, передбаченими частинами 2, 3 ст. 289 КК відповідно. Згідно з п. 3 приміт­ки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п’ ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5.  Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК і п. 17 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожньо­го руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 р. № 14 реальними збитками є втрати, яких особа за­знала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зро­била або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня.

У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості транспортного засобу на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вар­тості запасних частин і відновлювального ремонту.

1.  Частина 3 ст. 289 КК передбачає також кваліфікуючу ознаку вчинення злочину організованою групою (про поняття та ознаки організованої групи див. коментар до ст. 28 КК).
2.  У частині 4 ст. 289 КК передбачено спеціальний вид звільнення від криміналь­ної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом. Таке звільнен­ня є імперативним та безумовним і пов’язане з позитивною посткримінальною по­ведінкою винного. Умови звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 289 КК є такими: 1) незаконне заволодіння транспортним засобом вчинено особою впер­ше; 2) злочин має бути вчинений без застосування насильства до потерпілого; 3) осо­ба добровільно заявила про вчинений злочин правоохоронним органам; 4) транспорт­ний засіб має бути добровільно ним повернуто власнику; 5) особа добровільно по­вністю відшкодувала завдані збитки.
3.  У випадках, коли особа незаконно заволоділа транспортним засобом і речами, що там знаходились, відповідальність за наявністю всіх необхідних ознак наставати­ме за сукупністю злочинів (незаконне заволодіння транспортним засобом і викраден­ня чужого майна).
4.  Якщо при керуванні транспортним засобом, яким особа незаконно заволоділа, нею було порушено правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася смерть потер­пілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 286 і 289 КК).
5.  За сукупністю злочинів особа нестиме кримінальну відповідальність і у ви­падках, коли при насильницькому незаконному заволодінні транспортним засобом спричинено смерть потерпілому (статті 115 і 289 КК).