Новий КПК непослідовний у питанні допиту обвинуваченого. Якщо буквально сприймати ст. 351 КПК, то суддя пропонує надати покази обвинуваченому, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник і так далі. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини, чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - "так" чи "ні". Обвинувачений має право користуватись нотатками.

Між тим обвинувачений має право захищати себе, а відтак давати і пояснення, і покази з приводу обвинувачення проти нього або в будь-який момент відмовитися їх давати. Під час проведення слідчої дії обвинувачений має право подавати свої заперечення та зауваження щодо порядку проведення процесуальної дії і застосовувати технічні засоби, збирати і подавати суду докази. Отже, адвокат разом з обвинуваченим мають продумати свій виступ та включити до нього свої заперечення щодо обвинувального висновку (ст. 42 КПК).

Такі заперечення використовують окремі адвокати, але у адвокатській практиці вони не набули поширення. Підготувати їх може адвокат після того, як він вивчив матеріали справи і обвинувальний акт. За зразок таких заперечень можна взяти правові висновки у конкретних справах професора П. П. Андрушко. У справах про корупційні правопорушення заслуговує на увагу аналіз окремих складів, викладений у книзі П. П. Андрушко "Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов'язань України".

"Обвинувачений, що вже був допитаний, може заявити про своє бажання дати покази після допиту потерпілого або свідка для того, щоб викласти свою думку із приводу їх показів. Обвинувачений, що раніше відмовився давати покази, може заявити про своє бажання розповісти про будь-які обставини. У всіх випадках, коли обвинувачений заявляє про своє бажання давати покази, він має бути допитаний. Якщо обвинувачений під час допиту, наприклад, свідка, заявляє, що він хоче дати пояснення у зв'язку з обставинами, про які говорить свідок, таку можливість має бути йому надано після допиту цього свідка".

Такий виступ може бути письмово викладений у нотатках, які долучають до справи. Крім того, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення. Такі пояснення можуть бути названі як заперечення на обвинувальний акт. Отже, у суді обвинувачений може реалізувати своє право на захист шляхом подання письмових пояснень (ст. 20 КПК). Письмові пояснення можуть бути надані під час попереднього засідання для приєднання їх до справи. Це полегшить підготовку судді до судового розгляду. У виступі обвинувачений вправі дати і свою правову оцінку обвинувачення, яке ним заперечується, а не тільки вказати на обставини, щодо яких він обвинувачується.

Звичайно, це обвинувачений може зробити й у судових дебатах. Однак, надаючи покази, обвинувачений може викласти своє бачення справи - як програму захисту, а в дебатах розвивати свій захист з посиланням на конкретні докази, досліджені вже судом. Неправильною є практика окремих суддів, які перебирають на себе обов'язок першим допитувати обвинуваченого. Це суперечить нормам КПК і мимоволі ставить суддю в позицію "другого прокурора". Понад те, у допиті обвинуваченого головуючий має право протягом всього допиту ставити запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Адвокат має навчити обвинуваченого деяким прийомам для того, щоб у випадку виникнення труднощів не наробити помилок. Наприклад, суддя вимагає відповіді на запитання: "так" або "ні".