Зміст захисної промови залежить від конкретних завдань захисту й зумовлюється як характером злочину, так і зібраними у справі доказами. Але кожна захисна промова має містити такі складові:

1.  позицію у справі;
2.  вступ;
3.  аналіз і оцінку доказів;
4.  дані, що характеризують особу підсудного;
5.  аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину, або причин, які потягли помилкове порушення кримінальної справи;
6.  питання, пов'язані із застосуванням покарання або звільнення від нього;
7.  питання, пов'язані з розв'язанням цивільного позову;
8.  заключну частину.

Отже, зміст захисної промови визначається темою виступу, матеріалами кримінальної справи. Два основні моменти в будь-якому виступі - факти й оцінні міркування148.

Про сміливість адвоката

У судових процесах, які мають ознаки заполітизованості, перед захисником постає проблема, чи потрібно наголошувати на певних суспільних процесах, на протиборстві політичних сил, чи варто торкатись таких проблем. Тут не йдеться про особисту долю адвоката. На те він і адвокат, щоб знайти прийнятні формули для свого виступу.

Проблема в тому, наскільки різкий і критичний виступ буде корисним для підзахисного. Якщо справа викликає великий громадсько-політичний інтерес і має резонанс у суспільстві, якщо вона користується увагою преси і телебачення, якщо її матеріали дотичні до політичних процесів, то захисник вправі заявити у захисній промові про свою громадянську позицію. Адже у промовах прокурорів, які засуджують той чи той злочин, така позиція звучить майже завжди.

Голос захисника може бути почутий не лише судом, а й громадськістю через засоби масової інформації. Такий виступ і його відгомін у пресі можуть вплинути на внутрішнє переконання суддів. Які б заперечення не висувалися проти висловлення певної громадянської позиції в суді, вона має право на існування, якщо тільки її висловлення не є порушенням закону. Це норма публічного виступу.

Хотілося б лише зауважити, що адвокат має висловлювати не стільки свою громадянську позицію, скільки позицію підсудного (адже судять не адвоката, а його підзахисного).

Для ілюстрації такої позиції пропонуємо кілька фрагменті 13 промови адвоката Г. М. Рєзніка на захист Валерії Новодворської

14 жовтня 1996 р. (У цьому розділі уривки із захисних промов адвокатів з метою збереження стилю їх авторів подано мовою оригіналу.)

"Господа судьиі Судебное разбирательство не оставило никаких сомнений в том, что все участники процесса й прежде всего, разумеется, суд, вовлечены обвинением, предъявленным Новодворской, в ситуацию полнейшего, кромешного абсурда.

Ярче всего "зазеркальность", бредовость происходящего высветил в ходе процесса государственный обвинитель. Встретив в тексте публикации Новодворской строки: "Ты тварь дрожащая или право имеешь", господин прокурор задал подсудимой вопрос: "Кого вы, Новодворская, имеете в виду под тварью?" А когда порядком подрастерявшаяся Валерия Ильинична (ее, как известно, очень трудно ввергнуть в такое состояние) ответила: "Так это же Достоевский -"Преступление и наказание", последовала фраза государственного обвинителя, достойная быть эпиграфом к нашему процессу: "Вы это бросьте. С Достоевским мы еще разберемся".

Так вот, используя выражение классика, утверждаю: это дело создали твари. Дрожащие. Дрожащие перед правдой, свободой и разумом. Но твари не только дрожащие, а еще и невежественные. Невежественные настолько, что не сознавали: к уголовной ответственности вместе с Новодворской привлекается цвет нации, лучшие сыны России. Я попрошу, господа судьи, не доверять первому взгляду, который вы бросаете на скамью подсудимых. Я прошу напрячь ваши внутренние взоры. Тогда вы увидите: на скамье подсудимых Валерия Новодворская пребывает не в одиночестве. Рядом с ней много соучастников, и находиться в этой компании большая честь.

Перечисление подсудимых по настоящему делу начну с постов. Конечно, это в первую очередь Александр Сергеевич Пушкин, так отозвавшийся о народах Российской империи:

Паситесь, мирные народы, Вас не разбудит чести клич. К чему стадам дары свободы? Их нужно резать или стричь. Наследство их из рода в роды - Ярмо с гремушками да бич.

Рядом с Александром Сергеевичем Михаил Юрьевич Лермонтов:

Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ.

Подле притулился Некрасов со своими стихами:

Подъезжая к Кенигсбергу, Я приблизился к стране, Где не любят Гуттенберга. И находят вкус в говне.

Присутствовавшие на процессе помнят эпизод, когда подсудимая попросила разъяснить сущность предъявленного ей обвинения. Вы даже не попытались этого сделать. И правильно поступили. Полагаю, что ваши знания и опыт не оставили, у вас сомнений в том, что обвинение разъяснить нельзя. В обвинительном заключении написано: в статьях Новодворской содержатся тенденциозно подобранные факты, измышления об образе жизни, исторической роли, культуре, нравах, обычаях лиц русской национальности, необоснованные выводи, ложные логические посылки. Но не говорится, что это за выводы, что это за факты, что за посылки. Понятно, такое обвинение нельзя разъяснить. Его нельзя доказать. Против него невозможно защищаться. Оно изначально абсурдно, оно сфабриковано, оно лживо.

Пропаганда национальной исключительности или неполноценности введена в закон как преступление в сентябре 93-го года. Статья "Не отдадим наше право налево" написана в августе, закону придана обратная сила. Защита обратила внимание на нарушение. Эпизод подлежит исключению из обвинения по чисто формальному основанию. И что же? Да ничего. Никакого аргументированного ответа на ходатайство не последовало. Взамен откровенное издевательство над защитой. Следователь отвечает: "Такое же обвинение предъявлено по другому эпизоду, пусть и этот остается".

Надо действительно не уважать суд, чтобы посылать туда уголовные дела, подобные нашему. Сильны, живучи сложившиеся традиции - все съедят, все проглотят, оправдать не посмеют.

Я испытываю чувство неловкости, господа судьи, что, ввергнутый в этот абсурд, должен объяснять абсолютно очевидные вещи.

Валерия Новодворская - человек редкого мужества. Двадцать семь лет антитоталитарной правозащитной деятельности. Кагэбисты на следствии психологически ломали многих людей. Там были не только костоломы и палачи- психиатры. Многих удавалось уговорить, убедить, заставить отречься. Но в интеллектуальной схватке с Валерией Ильиничной эта публика всегда проигрывала. Потому к ней особая ненависть. Любое ваше решение, господа судьи, кроме оправдательного приговора Валерии Новодворской, будет позором российского правосудия".

Вступ

Вступна частина виступу покликана підготувати суд, інших учасників судового процесу та присутніх до сприйняття промови. Правило універсальне: що менше шаблону у вступі, то краще сприймається судова промова. Тут немає єдиного рецепту. Вступ починають з оцінки суспільно-політичного значення справи, викладення програми промови, відсилки до окремих положень виступу прокурора, характеристики особи підсудного, посилання на специфічні особливості кримінальної справи.

Адвокат С. О. Островський свій вступ виголосив з урахуванням виняткових обставин справи: "Я выступаю перед Вами защитником обвиняемого, который на всем протяжении беспримерного процесса служил единственной мишенью для всевозможных и, скажем откровенно, обоснованных обличений и обвинений.

Я защищаю того из подсудимых, который был центром не только своих собственных злодеяний, но и чужих упущений, которые привели к страданиям и невзгодам во многих семьях, дети которых потерпели от тех чудовищных преступлений, которые были предметом рассмотрения в настоящем судебном процессе.

Я защищаю в суде человека, самое имя которого в устах честных людей превращалось в улику тяжкой вины, вызывало страстный протест и зловещий ропот, так как он вместе со своими сообщниками в течение многих лет как звери охотились за малолетними детьми й жестоко истязали их.

Это в подлинном смысле слова - исключительное и одиозное дело, так как ему подобных не знает, вероятно, уголовная хроника.

Каковы причины падения этих людей?

Откуда могли появиться такие преступные деяния?

Кто они, эти люди, о которых вам должны сказать свое слово?

Вы, вероятно, не можете не признать, что защита проявила в этом кошмарном и кровавом деле немало усилий для того, чтобы помочь Вам ответить на все эти вопросы"146.

Адвокат А. І. Юдін у вступній частині промови висловив свою позицію щодо можливості завершення розгляду справи: "Товарищи судьи! Должен сознаться, что, приступая к защите Аверина, я нахожусь в большом затруднении. Я считал и считаю, что для правильного разрешения дела его надо обратить к доследованию. Вы не разделили моей точки зрения. В связи с этим я вынужден оценить материалы в том виде, в каком они имеются в томах настоящего дела".

Із промови Ф. Н. Плевако у справі Люторичних селян: "Господа судьи и господа сословные представители! Документы прочитаны, свидетели выслушаны, обвинитель сказал свое слово - мягкое, гуманное, а потому и более опасное для дела; но жгучий и решающий задачу вопрос не затронут, он рвется наружу: заткните уши, зажмурьте глаза, зажмите мои уста - все равно он пробьется насквозь; он в фактах нами изученного дела; его вещают те заведенные порядки в управлении владельца деревни Люторич, те порядки, которые я назову картиной пореформенного хозяйства в одной из барских усадеб, где противоестественный союз именитого русского боярина с остзейским мажордомом из года в год, капля по капле, обессиливал свободу русского мужика и, обессилив, овладел ею в свою пользу. Всякая чуткая душа, всякая пробужденная совесть слышит, требует его от меня, если я обойду его148.

У промові автора у справі Цубери наголошувались події, які дістали громадський резонанс в області.

"Сім'я Цуберів заплатила найвищу ціну у цій справі: на четвертий день арешту в камері тимчасового тримання під вартою трагічно загинула Валентина Антонівна Цубера. Обставини її смерті так і не з'ясовані. Сім'я втратила матір і дружину, а держава і громадськість - талановитого підприємця, щедрого мецената і благодійника. І це не єдина втрата. В результаті накладення арештів на рахунки і майно підприємств і припинення у зв'язку з цим їх діяльності залишилось без роботи понад 200 працівників, їм навіть не дозволили виплатити вже зароблену заробітну плату.

Цей мартиролог втрат можна було б продовжувати. З таким здобутком слідство вступило у 2000 рік. Пішов п'ятий рік розслідування кримінальної справи. Складність ще й у тому, що слідство було далеко не безгрішним, допускало порушення прав обвинувачених і до того ж справу захаращено масою зайвих документів, які обвинувачення не стосуються.

На початку розслідування начальник Закарпатського УБОЗу Варцаба в інтерв'ю газеті "Единство" заявив, що відповідальні особи шляхом махінацій поклали в кишеню понад 200 тисяч "баксів" і що "винуватці вже за ґратами". Після того як високе начальство оголосило тих, що за гратами, винними, у слідчої групи зникли будь-які сумніви щодо вини арештованих

Мені довелося бути останнім (принаймні, офіційно), хто розмовляв з Валентиною Антонівною за кілька годин до її загибелі. Обвинувачення вона відкинула як безпідставні. Душа її і тепер незримо присутня у судовій залі і ніяк не може упокоїтися через діяння живих. Про них мої пояснення, (з архіву адвоката).

Вдалий вступ великою мірою визначає успіх промови в цілому. Тому слід приділяти йому особливу увагу. Вступна частина обвинувальних промов А. Ф. Коні не була багатослівною. Коні одразу вводив своїх слухачів у суть справи.