Помилка у кваліфікації злочину може спричинити безпідставне засудження особи, діяння якої не є протиправним, конфіскацію її майна, застосування амністії, судимість тощо. Але коли і як про це говорити? Чи є потреба вслід за прокурором повторювати, що кваліфікація правильна, й у такий спосіб допомагати йому в тому, що для нього найважливіше? У будь-якому разі адвокат має висловити своє ставлення до кваліфікації. Однак у якій формі?

Адвокатська жилка не дозволяє так просто взяти і зробити висновок про доведеність обвинувачення. Адже зробити його - означає обґрунтувати обвинувачення, на що захисник права не має. Та й суду потрібні не "визнання" захисника, а аргументи, доводи. Проте якщо адвокат доводитиме те, в чому він згоден з обвинуваченням, він неминуче перетвориться на прокурора.

Тому якщо в матеріалах справи захисник не виявляє доказів, що спростовують обвинувачення, він не погоджується з доведеністю обвинувачення, яке заперечує його клієнт. У такій ситуації він не полемізує з підсудним, не оспорює його позицію, а обмежується викладом усіх наявних у справі доводів на користь підзахисного.

Якщо підсудний визнає вину, а в захисника є сумніви щодо цього, то залежно від усіх обставин справи їх можна викласти суду для оцінки. Хоча в цьому випадку адвокат начебто йде проти волі клієнта. Тому йому слід добре подумати, а чи доцільно це робити, і чи справді така позиція відповідає інтересам клієнта.

За традицією висновки про кваліфікацію вчиненого адвокат викладає після аналізу доказів і питань вини. Потреба у розгорнутому обґрунтуванні кваліфікації злочину постає перед адвокатом, коли правова оцінка попереднього слідства вчиненого є спірною.

Проте навряд чи можна погодитись з практикою, коли захисник услід за прокурором повідомляє суду, що "вина підсудного у вчиненні злочину, передбачена частиною такою-то відповідної статті КК, матеріалами справи повністю доведена". Подібне твердження не містить ні доказової інформації, ні захисту.

Бажання сказати не так, як це сказав прокурор, іноді веде до неправильного опису адвокатами тексту закону, або вживання неіснуючих у законі термінів, таких як: "спровоковане зґвалтування", "законне вимагання", "запобіжний напад", "оборонні побої" тощо169. Перефразовуючи Гоголя, можна сказати: "Із законом треба поводитись чесно".