Статті 357, 358 КПК визначають порядок дослідження речових доказів і документів. Речові докази мають бути подані в суд для огляду в запакованому вигляді. Правила зберігання речових доказів встановлено ст. 10 КПК. Сторони і суд звертають увагу на обставини, пов'язані з річчю (матеріал, форма, колір, розміри тощо). Надто ретельно слід перевіряти правильність відібрання речового доказу, можливість збереження характеристик речі під час зберігання тощо. Адвокати можуть ставити питання про недопустимість речі як доказу в зв'язку з отриманням його у порядку, не передбаченому процесуальним законом. Для цього можуть бути оголошені і пред'явлені протоколи їх огляду й інші документи. На ці обставини наголошує і Вищий спеціалізований суд в Інформаційному листі від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" (п. 9).

Якщо речі надто великі, суд може провести огляд за місцем їх зберігання. З приводу речових доказів можуть бути поставлені питання свідкам, експертам, спеціалістам.

Під документами розуміють усі види, зазначені в ч. 2 ст. 99 КПК, окрім звуко- і відеозаписів, порядок дослідження яких регламентується ст. 359 КПК. Дослідження документів проводиться шляхом їх оголошення. Оголошує їх сторона або суд. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документа свідкам, експертам, спеціалістам.

Під час дослідження документа перевіряється його достовірність шляхом дослідження тексту, наявності печаток і штампів, інших характеристик. Неприпустимим є посилання на документ, який не досліджувався у суді. Якщо документ викликає сумнів у достовірності, учасники процесу можуть ставити питання про виключення його з числа доказів або призначення експертизи про його достовірність.