Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 30. Здійснення правосуддя судом

1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

1. Положення ч. 1 цієї статті має своєю основою загальне принципове положення Конституції України про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судові рішення, ухвалені судами іменем України, є обов'язковими для виконання на всій території України (ч. 1 і 2 ст. 124 Конституції України).

Воно відповідає і положенням міжнародно-правових актів з прав людини, ратифікованих Україною, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p., яка закріплює право кожної особи на справедливий суд: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (ч. 1). Згідно з ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому, на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі Закону.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 квітня 2008 р. у справі "Пономарьов проти України" наголосив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (п. 40 мотивувальної частини рішення). Відповідно до цього здійснення правосуддя в Україні виключно судами передбачено ст. 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. Не робиться тут виняток і для випадків введення в Україні воєнного чи надзвичайного стану. Згідно з ст. 26 Закону України від 6 квітня 2000 р. "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, де введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. На неприпустимості припинення повноважень органів державної влади, у тому числі судів, в умовах надзвичайного стану наголошується і в ст. 11 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Стаття 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень. Але при цьому не можуть обмежуватися права і свободи, які стосуються коментованого положення ст. 30 КПК, зокрема, право кожного на життя, на повагу до його гідності, на свободу та особисту недоторканність, на судовий захист, на правову допомогу, на захист, на презумпцію невинуватості.

2. Важливою процесуальною функцією суду, пов'язаною зі здійсненням правосуддя у кримінальному провадженні, є здійснення слідчим суддею судового контролю на стадії досудового розслідування, де формується основний обсяг доказів, оцінивши які, суд ухвалює вирок чи інше судове рішення, і де мають бути забезпечені процесуальні права учасників кримінального провадження.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. З КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції визначається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

3. Слідчий суддя і суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (ч. З ст. 26). Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК).

4. Положення ч. 2 ст. 30 КПК про те, що відмова у здійсненні правосуддя не допускається, з одного боку, є логічним висновком із наведених і чинних для кримінального провадження України відповідних положень Конституції України, міжнародно-правових актів з прав людини, кодексів і законів України, а з іншого, передбачаючи загальну заборону відмовляти у здійсненні правосуддя, зумовлює й відповідні негативні правові наслідки у разі порушення заборони відмовляти у здійсненні правосуддя. Зокрема, за постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку чи іншого судового рішення передбачено кримінальну відповідальність (ст. 375 КК України).

5. Заборона відмовляти у здійсненні правосуддя конкретизує зміст такої засади кримінального судочинства, як забезпечення доступу кожної особи до правосуддя (див. коментар до ст. 21 КПК). Визначаючи підстави дисциплінарної відповідальності суддів, ст. 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає і таку підставу, як істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя.

6. Згідно з Рекомендацією № R (94) 12 Комітету Міністрів ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів від 13 жовтня

108

109

 

 

1994 p. судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб вшрвати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого! іішення \ справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов r.zz"\ да/.ати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади (п. 2 "d").

Незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і Законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України).

Втручання в здійснення правосуддя, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). За втручання в діяльність судових органів, незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, погрозу або насильство щодо судді, присяжного, умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного, посягання на життя судді, присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, передбачена кримінальна відповідальність (ст. 376-379 КК України).

7. Конституційний Суд України у рішенні від 19 травня 1999 р. у справі про запити народних депутатів України зазначив, що народний депутат України не має права звертатися з вимогами чи пропозиціями до судів, до голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ (п. 1.1).