Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 69. Експерт

Сторінки матеріалу:

1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

200

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об'єктів дослідження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

5. Експерт зобов'язаний:

1) особисто провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз'яснити його;

2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;

3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу,

- 201

чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

1. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" у редакції від 9 вересня 2004 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудо-вого слідства та сулу.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза провадиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

3. Спеціальні знання - це знання, які лежать в основі відповідних спеціальностей та спеціалізацій. Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що виникають під час досудового розслідування і судового розгляду. Спеціальні знання набуваються в процесі навчання і практичної діяльності за певною спеціальністю (фахом). Судовими експертами можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в спеціалізованих установах Міністерства юстиції України та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (див. ст. 10 Закону України "Про судову експертизу").

4. Судово-експертну діяльність здійснюють:

- атестовані судові експерти, які працюють у державних спеціалізованих установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідних установах судових експертиз, судово-медичних та судово-психіатричних установах Міністерства охорони здоров'я України, експертних службах МВС України, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України) та

- інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих установ, але можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів судових експертиз, за винятком криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, які здійснюються виключно експертами державних спеціалізованих установ (див. ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").

5. Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта: а) особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експертизу"); б) особи, які перебувають в службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК); в) особи, які вже проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються в цьому провадженні (ст. 79 КПК); г) особи, щодо яких є обставини, що забороняють

202

їх участь у кримінальному провадженні і є підставами для їх відводу (див. ч. 1 ст. 77 КПК) з тим обмеженням, що, як зазначається у ч. 1 ст. 79 КПК, їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу. На нашу думку, законодавець мав би зазначити тут один виняток, який стосується випадків повторної експертизи, проведення якої доручається, на відміну від додаткової, іншому експерту (іншим експертам). Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 р. № 8, "повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові" (п. 11).

6. За наявності цих обставин експерт має заявити самовідвід або ж йому може бути заявлено відвід. Про порядок вирішення питання про відвід див. ст.ст. 80, 81 КПК.

7. У п.п. 1-3 ч. З ст. 69 КПК зазначені права експерта, які необхідні для того, щоб отримати відомості про кримінальне провадження, котрі стосуються предмета експертного дослідження. Він має право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження щодо предмета дослідження: з протоколами слідчих (розшукових) дій та додатками до них, іншими документами, речовими доказами. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

8. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Якщо їх недостатньо, то він може заявити клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків. Про отримання зразків для експертизи див. ст. 245 КПК.

Для отримання додаткових відомостей, необхідних для проведення експертизи, експерт має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій - допитів, оглядів місця події, речей, документів тощо і при цьому ставити запитання допитуваним, звертати увагу під час проведення інших процесуальних дій на обставини, які мають значення для його висновку, щоб вони були занесені до протоколу цієї дії.

9. Закон дозволяє експерту, якщо це в інтересах з'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, виходити за межі отриманого доручення про проведення експертизи і зазначити у висновку експертизи виявлені в ході її проведення обставини, з приводу яких йому не були поставлені питання (див. також ч. З ст. 102 КПК).

-203

10. Експерт має право на сплату йому винагороди, якщо це не є його службовим обов'язком, а також на відшкодування витрат, пов'язаних із залученням його до кримінального провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого населеного пункту). При цьому витрати, пов'язані із залученням експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила. Проте залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету (див. ч. 1, 4 ст. 122 КПК).

11. Витрати, пов'язані з залученням експерта, відшкодовуються в розмірах, передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див. постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів").

12. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. експерт, а також члени його сім'ї та близькі родичі належать до кола осіб, які мають право на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на експерта у зв'язку з залученням його до участі у кримінальному провадженні.