Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 43. Виправданий, засуджений

1. Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

2. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

3. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

1. Основним питанням кримінального провадження є питання щодо винуватості обвинуваченого, і вирішується воно у вироку суду як найважливішому акті правосуддя. Згідно з ч. 1 ст. 369 КПК судове рішення, в якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

2. При визначенні підстав для ухвалення вироку суд виходить з конституційної засади презумпції невинуватості обвинуваченого - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Виходячи з цього, законодавець на перше місце ставить не обвинувальний, а виправдувальний вирок, а в переліку осіб, процесуальне становище яких визначається вироком суду, - виправданого, а не засудженого (ст. 43 КПК).

При цьому виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Крім того, виправдувальний вирок ухвалюється тоді, коли у суду є підстави стверджувати, що у ході судового розгляду встановлено відсутність події кримінального правопорушення або ж встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373, ч. 1 ст. 284 КПК).

Обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. З ст. 373 КПК).

3. Процесуального становища виправданого чи засудженого обвинувачений набуває не з моменту проголошення ухваленого щодо нього відповідно виправдувального чи обвинувального вироку, а з моменту набрання цим вироком законної сили. За загальним правилом вирок суду першої інстанції набирає

 153

 

 

законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, вважається що вирок не набрав законної сили (див. ст. 532 КПК), а, отже, особа продовжує залишатися обвинуваченим.

Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК).

4. Виправданий і засуджений можуть використовувати перелічені в ст. 42 КПК права обвинуваченого на підставах, у порядку і обсязі, які визначаються особливостями їх статусу і подальшого судового провадження на різних його стадіях.