1. Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

2. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є

повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

164

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - і моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

1. Основним випадком обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні є наявність підозри або обвинувачення особи у вчиненні особливо тяжкого злочину. Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Моментом набуття особою статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, з якого особами, які здійснюють кримінальне провадження, має забезпечуватися обов'язкова участь захисника, є момент вручення особі слідчим або прокурором письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК).

2. При вирішенні питання про забезпечення обов'язкової участі захисника за п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК необхідно брати до уваги факт недосягнення особою 18 років на момент вчинення нею кримінального правопорушення.

Водночас, формулювання п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК дає підстави для висновку про те, що в ньому йдеться про забезпечення обов'язкової участі захисника особі, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, і вчиняла це правопорушення у віці до 18 років і не досягла віку 18 років, тобто повноліття, як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на момент вирішення питання про забезпечення обов'язкової участі захисника, або ж є обгрунтовані сумніви в тому, що вона досягла на цей (другий) момент повноліття.

3. Вік неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження - за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів цивільного стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналу обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою. У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд приймає рішення, виходячи із встановленого експертом мінімального віку.

4. Про осіб, щодо яких законом передбачено застосування лише примусових заходів виховного характеру, див. ст. 498 КПК.

5. Фізичні вади можуть бути встановлені висновком чи довідкою медичної установи, психічні - лікарським висновком чи довідкою медичної установи або ж висновком судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану

-165

підозрюваного, обвинуваченого. Факт наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності, встановлюється висновком судово-психіатричної експертизи (див. ст. 509 КПК).

6. Про мову, якою здійснюється кримінальне провадження, див. ст. 29 КПК та коментар до неї. Факт неволодіння особою мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, встановлюється слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом під час безпосереднього спілкування з нею безпосередньо перед або під час проведення затримання, допиту, інших процесуальних дій із з'ясуванням особи підозрюваного чи обвинуваченого під час як досудового розслідування, так і судового провадження, повідомленням її процесуальних прав та обов'язків і з'ясуванням, чи зрозумілі вони їй, так само, як і суть запитань, які їй ставляться, чи потребує вона перекладача. Беручи до уваги, що підозрюваний, обвинувачений у кожний конкретний момент кримінального провадження щодо нього повинен мати змогу правильно зрозуміти, що саме відбувається у цьому провадженні і своєчасно та повною мірою скористатися своїми процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів, тому не тільки повне незнання, а й недостатнє знання ним мови, якою здійснюється провадження, зобов'язує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд для реалізації процесуального статусу і активної процесуальної участі підозрюваного, обвинуваченого у проведенні як найпершої, так і подальших процесуальних дій негайно вжити заходів до забезпечення участі у провадженні і перекладача, і захисника.

7. Згідно з п. 12 ст. 14 Закону "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, реабілітовані відповідно до законодавства України. Якщо підозрюваний, обвинувачений помер, то за загальним правилом кримінальне провадження закривається постановою прокурора. У випадках, коли провадження є необхідним для реабілітації померлої особи, то близькі родичі померлого (про близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК) мають право заперечувати проти закриття провадження за такою нереабілітуючою підставою, як смерть особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і провадження продовжується.

У ході подальшого провадження участь захисника є обов'язковою, якщо підозра чи обвинувачення не підтвердилися, і судом було ухвалено виправдувальний вирок (див. ч. 1 ст. 373 КПК), або прокурор закрив провадження за однією з реабілітуючих особу підстав (див. ч. 1 ст. 284 КПК), то з метою відновлення репутації померлого підозрюваного, обвинуваченого слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання його близьких родичів у місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працювала померла особа, або за її колишнім місцем проживання. Якщо ж відомості про засудження або про притягнення до кримінальної відповідальності, застосування до неї як запобіжного заходу взяття під варту були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу його родичів чи слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України (див.

166

ст. 11 Закону України "Про порядок відшкодування громадянинові шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду").