1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, то обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

1. Відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих 1 серпня 1990 p. V1II Конгресом ООН із запобігання злочинів, обов'язком урядів є забезпечення можливості кожному бути поінформованим компетентною

160

161

владою про право одержати допомогу адвоката за його вибором при арешті, затриманні або поміщенні в тюрму, або обвинуваченні у кримінальному злочині. Будь-яка зазначена особа, що не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, котрий має відповідну компетенцію та досвід ведення таких справ, щоб забезпечити її ефективну допомогу без оплати з її боку, якщо у неї немає необхідних

коштів (п.п. 5 і 6).

2. Перелік випадків, коли призначається захисник для надання безоплатної правової допомоги, передбачений ч. 1 ст. 49 КПК, не є вичерпним. Згідно з Законом України "Про безплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 р. право на безоплатну правову допомогу мають також особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення; інваліди, які отримують пенсію чи допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - захист від обвинувачення і складання документів процесуального характеру; підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на захист від обвинувачення; особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на захист від підозри (обвинувачення). Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання (п.п. 1, 5 і 6 ч. 2 ст. 13 Закону).

3. Суб'єктами надання безоплатної правової допомоги є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, створені Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції АРК, областей, міст Києва і Севастополя (див. ст. 16 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").