Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 56. Права потерпілого

Сторінки матеріалу:

1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:

1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Кодексом;

2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;

3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

4) заявляти відводи та клопотання;

5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім'ї, майна та житла;

6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;

7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;

8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;

9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;

11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому

-171

цим Кодексом, в тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;

12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься вмотивована постанова (ухвала);

13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;

14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.

2. Під час досудового розслідування потерпілий має право:

1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;

2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

3) подавати докази на підтвердження своєї заяви;

4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;

5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

3. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

2) брати участь в судовому провадженні;

3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;

4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;

7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

172

4. На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

1. Потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення і прийняття законного, обгрунтованого і справедливого судового рішення. У свою чергу, процесуальна активність потерпілого залежить від своєчасності визнання особи потерпілим і від належного роз'яснення їй слідчим, прокурором, слідчим суддею і судом процесуальних прав та обов'язків у кримінальному провадженні, на різних його стадіях, і забезпечення можливостей для їх реалізації, у кінцевому підсумку - забезпечення доступу потерпілого до правосуддя.

2. Про свої процесуальні права та обов'язки потерпілий повідомляється шляхом:

вручення потерпілому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення або заяву про залучення до справи як потерпілого (див. ч. 2 і 3 ст. 55 КПК);

роз'яснення прав перед допитом чи іншою слідчою (розшуковою) дією, в якій потерпілий бере участь (див. ч. З ст. 223, ч. З ст. 224 КПК);

роз'яснення права на ознайомлення з матеріалами, які сторони відкривають одна одній після закінчення досудового розслідування (див. ч. 8 ст. 290 КПК);

вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки на початку підготовчого судового засідання (див. ч. 2 ст. 314 КПК);

вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки на початку судового розгляду (ст. 345 КПК);

роз'яснення слідчим, прокурором потерпілому права на укладення з підозрюваним угоди про примирення (див. ч. 7 ст. 469 КПК) тощо.

3. Реалізація потерпілим права знати сутність підозри чи обвинувачення дозволяє йому зіставити письмове повідомлення про підозру чи обвинувальний акт зі змістом своєї заяви про вчинення кримінального правопорушення, з'ясувати, чи всі істотні обставини вчинення кримінального правопорушення в них враховані і заявити клопотання про зміну чи доповнення обвинувачення.

4. Право потерпілого бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного чи обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження дозволяє йому, зокрема, за необхідності своєчасно самостійно вжити заходів, щоб убезпечити себе, членів своєї сім'ї, майна чи житла від неправомірних дій підозрюваного, обвинуваченого, якого звільнено з-під варти чи з-під домашнього арешту, або ж заявити прокурору, суду клопотання про вжиття заходів забезпечення безпеки.

173

5. Право бути повідомленим про закінчення досудового розслідування дозволяє потерпілому знати про форму закінчення досудового розслідування і подавати скаргу на відповідне процесуальне рішення прокурора чи реалізувати інші права, які він має у зв'язку з закінченням досудового розслідування.

6. Потерпілий може подавати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду докази, зібрані ним самим або ж заявити клопотання про витребування доказів особою чи органом, який здійснює провадження. Згідно з ч. З ст. 93 КПК потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

7. Обгрунтована заява потерпілого про відвід іншого суб'єкта кримінального провадження за наявності обставин, які виключають його участь у цьому кримінальному провадженні, має на меті досягнення законного інтересу, який полягає в тому, щоб у провадженні про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення було проведено всебічне, повне і об'єктивне досудове розслідування, неупереджений судовий розгляд, а на його основі ухвалено законне, обгрунтоване і справедливе судове рішення. До кола осіб, яким може бути заявлено відвід потерпілим, КПК віднесено суддю, слідчого суддю, присяжного, прокурора, слідчого, захисника підозрюваного чи обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача, спеціаліста, експерта, перекладача, секретаря судового засідання. Про підстави для їх відводу див. ст.ст. 75-79 КПК. Про порядок вирішення питання про відвід та наслідки відводу цих осіб див. ст.ст. 80-83 КПК.

8. Потерпілий має право заявляти клопотання про проведення додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з метою перевірки наявних і отримання нових доказів для з'ясування обставин вчинення щодо нього кримінального правопорушення, про ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування як до його закінчення (ст. 221 КПК), так і після його закінчення у зв'язку з відкриттям матеріалів сторонами одна одній (див. ч. 7 ст. 290 КПК), про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо.

9. Якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо потерпілого, членів його сім'ї та близьких родичів робляться спроби вплинути на цих учасників кримінального провадження, то за наявності реальної загрози життю і здоров'ю, житлу чи майну цих осіб, всі вони мають право на забезпечення безпеки. Порядок вжиття заходів для забезпечення безпеки потерпілому, членам його сім'ї, близьким родичам, майна, житла визначено Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. При цьому забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кри-

174

мінальному судочинстві, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя (див. ст. 1 Закону).

Невжиття заходів безпеки щодо потерпілого, членів його сім'ї та близьких родичів, якщо це спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 380 КК України).