В широкому розумінні тлумачення визначають як пізнавальний процес, спрямований на розуміння та пояснення явищ природи або суспільного буття. Тлумачення – багатозначний термін. З одного боку – це певний процес мислення, пізнання, спрямований на з’ясування явищ і об’єктів, та результат цього процесу, а з іншого – це пояснення результату з’ясування, що має прояв у сукупності висловлювань мови, які надають зазначеним явищам і об’єктам певного значення [11, с. 54]. Одначе зі словом «тлумачення» можна пов’язувати особливий смисл, відтінок, позначаючи ним вільнішу, «спекулятивну» інтерпретацію – на противагу «інтерпретації», яку здійснюють з дотриманням певних принципів і правил [12, с. 561]. На думку Ю.Бондара, термін «тлумачення» вживається у трьох різних, хоч і пов’язаних між собою, значеннях. По-перше, тлумаченням називається усвідомлення значення правової норми особою, що її застосовує (тлумачення за способом). По-друге, тлумаченням називають прийняття актів державними органами і висловлювання окремих осіб з метою роз’яснення змісту правової норми (тлумачення за суб’єктом). По-третє, тлумаченням також називається інтерпретація, тобто з’ясування співвідношення об’єкта правової норми, що тлумачиться, з об’єктом (буквальним значенням) її тексту. Тлумачення як розумовий процес складається із двох взаємопов’язаних стадій — усвідомлення і роз’яснення [ 2, с.1038 ].

Щодо тлумачення норм права, то, як вважають Ю. Власов, В. На-гребельний, – це інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з’ясування (усвідомлення) і роз’яснення волі законодавця, матеріалі­зованої у нормі права, а також результати цієї діяльності. У правовому регулюванні роль тлумачення норм права обмежується правильним розумінням дійсного змісту норми права та його розгорнутим, обґрунтованим роз’ясненням іншим суб’єктам права [16, с.80]. На нашу думку, слід визнати слушним таке визначення, хоч у деяких словниках та довідниках при роз’ясненні цього терміна не зазначається, що у ньому мали б позначатися результати діяльності, з’ясування і роз’яснення волі законодавця [2, с. 1038 ], а сама «воля законодавця» прирівнюється до «змісту норм права» [17]. Крім того, у деяких словниках з юридичним нахилом нема взагалі таких термінів, як тлумачення чи інтерпретація [18]. Інтерпретаційні акти – це термін, який характеризує нормативно-правові акти як результат тлумачення. Цікаву думку, яку необхідно використовувати і при законотворенні, висловлено в роз’ясненні терміна «тлумачення міжнародних договорів», а саме, що договір має тлумачитись добросовісно, з точки зору надання термінам їх звичайного значення [19, с. 115].

Висновки. Отже, такі терміни, як тлумачення, інтерпретація, герменевтика, коментар, семантика, мають певні спільні риси і в певних випадках деякі з них можуть заміняти один одного. Щодо терміна коментар, то на сучасному етапі розвитку суспільства у сфері права доцільно вживати його, наприклад, для позначення коментарю Конституції України. Семантика виділяється окремим розділом логіки, результати якого активно використовувались і використовуються у тлумаченні загалом та тлумаченні норм права зокрема. Інтерпретація виступає як частина науки герменевтики і в той же час є синонімом терміну тлумачення. Крім того, термін інтерпретація можна застосовувати поряд із семантичним аспектом тлумачення для позначення стадії попереднього створення певного терміна. Як визначає більшість теоретиків права, саме питання інтерпретації залишається відкритим. Герменевтика як загально-філософська наука призначена полегшувати розуміння та інтерпретацію (тлумачення), а її різновид – юридична герменевтика можна замінити словами «техніка тлумачення норм права». Коли йдеться про способи, види і т.п., то в поєднанні доцільно вживати термін тлумачення. Інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з’ясування (усві­домлення) і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності – узагальнюється терміном тлумачення норм права.

Подібні дослідження набувають досить вагомого значення, оскільки, керуючись бажанням спрощення і доступності права, виникає необхідність включати в мову законодавця різноманітні форми висловлювання близьких за змістом або тотожних термінів. Переважно ці терміни або давно не вживані, або є словами іншомовного походження. І в першому, і в другому випадках виникає потреба чіткого роз’яснення їх змісту для уникнення можливих суперечностей, що зумовлює подальші розвідки у цьому ж напрямку.

–––––––––

Пиголкин А.С., Юсупов С.Н. Пути оптимизации работu над правовой терминологией // Советское государство и право. – 1983. – ? 12. – С. 45–52.

Бондар Ю. Тлумачення норм права // Міжнародна поліцейська енци­клопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1. – С. 1037–1038.

Білоус В.С. Коментар // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко ( відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – С. 165.

Зубков М., Мюллер В. Сучасний англо-український та україно-англійський словник. – Х.: Школа, 2005. – 768 с.

Философская yнциклопедия / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М.: Советская yнциклопедия, 1967. – 592 с.

Титов В., Марченко О., Острога С., Павленко Ж. Юридична герменевтика з погляду сучасної формальної логіки // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 164–179.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т. 2. – С. 744.

Українська Радянська Енциклопедія: У 10 т. / Ред. М.П. Бажан та ін. – К.: Гол. ред. УРЕ, 1961. – Т. 5 – 560 с.

Див.: Лисенков С.Л. Тлумачення (інтерпретація) норм права: причини необхідності, види та способи // Законодавство України. Науково-практичні комен­тарі. – 2006. – ? 5. – С. 3–9; Рабинович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. – 2001. – ? 11. – С. 22–25; Селіванов А.О. Право тлумачити закони та юридичні наслідки застосування офіційної інтерпретації // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – ? 2 (21). – С. 2–6; Черданцев А.Ф. Гносеологическая природа толкования права // Советское государство и право. – 1972. – №10. – С. 105–109.

Квіт С.М. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України: У 30 т. – К., 2006. – Т. 5. – С. 563.

Власов Ю. Теоретичні проблеми визначення сутності тлумачення в правовій науці // Правова держава. – 2000. – Вип. 11. – С. 54–61.

Лісовий В.С. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України. – К., 2006. – Т. 5. – С. 561–563.

Квіт С.М. Герменевтика // Енциклопедія сучасної України: У 30 т. – К., 2006. – Т. 5. – С. 563–564.

Колодій А.М. Герменевтика юридична // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 578 с.

Рабинович П. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – ? 2. – С. 61–71.

Власов Ю., Нагребельний В. Тлумачення норм права // Юридична енцик­лопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2004. – Т. 6. – С. 80–82.

Див.: Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: До­відник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 172 с.; Гіжевський В.К., Головченко В.В., Ковальський В.С. та ін. Популярна юридична енциклопедія – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.; Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – 271 с.

Сучасна українська енциклопедія: У 16 т. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2005; Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / Упоряд.: О.В. Богачова, К.С. Винокуров, Ю.І. Крусь, О.А. Менюк, С.А. Менюк; відповід. ред. В.Ф. Сіренко, С.Р. Станік. – К.: Оріяни, 1999. – 502 с.; Словник законодавчих термінів. – К.: Основа, 2000. – 608 с.

Законотворчість. Словник термінів і понять з міжнародного та європей­ського права / В.О. Зайчик, О.Л. Копиленко та ін. – К., 2005. –160 с.