179 Коритько Д.Г.НАГОРОДНЕ ПРАВО: СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ

Акамулируется состояние исследований о становления и развитии наградного пра­ва как самостоятельной сферы правовых норм и отношений. Показано необходимость дальнейшего научного исследования феномена государственных наград, продолжения дискуссий для дальнейшего совершенствования наградного дела, рационального использования государственных наград как инструмента правового стимулирования и государственного управления, учитывая украинский и мировой опыт в наградной политике.

The author reviews research on the state and development of the law relating to the awarding as an sphere of the legal rules and relations. The author stresses the attention on the necessity of the further scientific research of the phenomenon of state awards, the contin­uation of discussions on the further improvementation of the law of state awards, the ration­al use of state awards as a tool of legal stimulation and and state management, considering Ukrainian and other states' experience in awarding politics.

Питання наукового дослідження феномена державних нагород не є новим для вітчизняної юридичної науки. Вивчення українського нагородного права, хоч і відображене в дослідженнях правових стимулів і заохочень в контексті правово­го регулювання, проте не проводилося в контексті дослідження нагородного пра­ва як цілісної системи правових норм, відносин і свідомості. Дослідження дано­го питання уможливлюється в зв'язку з актуалізацією застосування окремих дослідницьких доробків для вироблення концептуального підходу в дослідженні нагородної справи в Україні, вивчення тенденцій її розвитку.

Зацікавленість питаннями стимулювань і заохочень, відзначення заслужених вчинків, їх соціальна значущість як засобу державного регулювання зум

овлює формування самостійної сфери правових норм і відносин - законодавства про на­городи чи нагородне право. Воно формується на стику конституційного, адміністративного, трудового та інших галузей права, як й інші галузі, права має свій предмет і метод. В юридичній науці нагородне право розглядається як галузь права (перебуває на етапі становлення), яка регулює суспільні відносини, що ви­никають з приводу стимулювання осіб по наданню послуг суспільству, шляхом надання особам, що мають заслуги перед суспільством, заохочень (нагород), а та­кож шляхом позбавлення нагороджених осіб заохочень (нагород) на підставі й у порядку, закріплених у законі1.

Значний внесок, у осмисленні цієї проблеми зробили такі вчені, як Ч. Бекка-рія, І. Бентам, М. Гредескул, Р. Ієринц О. Радищев, П.Сорокін. Зокрема, П. Соро-кін, якого по праву називають одним із родоначальників соціології нагородної справи, у праці «Злочин і кара: соціологічний етюд про основні форми суспільної поведінки і моралі»2, розглядав різні аспекти правових заохочень: зв'язок «услужного акту» (заслуги) із нагородою; співвідношення подвигу зі злочином і нагород із покаранням; вплив покарань і заохочень на поведінку людини тощо. Багато із цих ідей мали й мають важливе теоретичне й практичне значення, що є основою досліджень у цій проблематиці.

Констатація доцільності стимулювання й заохочення громадян за вчинення суспільно корисних вчинків є характерною дослідницькою ознакою, сформульо­ваною та науково окресленою в радянській юридичній науці. У наукових дослідженнях цього періоду проблема правового стимулювання й заохочення була предметом уваги окремих дослідників, зокрема у сфері загальної теорії права. Радянські вчені та дослідники виробили єдиний підхід до розгляду явища державної нагороди, що поставала як засіб ушанування сумлінної праці, інстру­мент встановлення справедливості. Такі нагороди масово спонукали до перевико­нання зобов'язань, були стимулом для всіх і кожного. Попри періоди так званих «орденських дощів», нагороди, як і самі нагороджені, були під патронатом держа­ви та шанувалися.

У монографічному дослідженні В. Баранова3 на основі аналізу принципів дер­жавного заохочення досліджено правову та соціальну природу, структуру й функціонування заохочувальних норм, обгрунтовано виокремлення їх як особли­вого різновиду норм права. Однак ця праця 1980-х років не відображає постра­дянських політико-правових реалій.

У цей же період вагомий внесок у розробку проблеми правового заохочення зробили представники галузевих наук. Проте висновки останніх потребують уза­гальнення Серед сучасних дослідників історії виникнення нагород слід назвати В. Багаєва, В. Балязіна, В. Дурова, О. Казакевича, І. Всеволодова, О. Красновсь-кого, В. Конева, А. Кузнецова, О. Леонова, І. Можейко, П. Пермінова, Л. Рощина, І. Спасського, І.Ульянова, Н.Чепурнова, В. Шувалова. Питання геральдичного оформлення нагород висвітлено в публікаціях Г. Ражнєва, А. Ульянова, А. Хорош-кевич. Аналіз орденів і медалей різних країн здійснено О. Розановим, І. Спасським. Роль нагород як соціального чинника висвітлено в працях Д. Артамонова, С. Волкова, Б.Колоницького, Г. Мурашева, Л. Шепелева, Р. Ельдарова. Філософсько-політологічний аспект даної проблеми висвітлено в працях В. Ільїна, В. Пусько. Правових засад існування нагород у своїх працях торкалися М. Матузов та О. Малько. Нагороди як культурний феномен розкрито в працях А. Косарєвої, І. Суханова, Є. Щукіної та інших дослідників4 .

Істотним є доробок у дослідження проблеми правових заохочень і стимулю­вань О. Малька. Його численні публікації5 присвячено дослідженню правового заохочення на основі історико-юридичного аналізу в теоретико-інформаційному аспекті. Низка праць стосується порівняльного аналізу стимулів і обмежень у праві. Однак проблема правового заохочення досліджувалася О. Мальком без ак­центування на зв'язку з аналізом чинного нагородного законодавства, сфера яко­го є істотною за обсягом. У монографії «Стимули і обмеження в праві»6 аналізу­ються місце й роль стимулів і обмежень у правовому регулюванні сучасних суспільних відносин, показано їхню сутність, види, функції та взаємозв'язок. Роз­глядається механізм дії правових стимулів і правових обмежень, їх ефективність, а також особливості правового стимулювання й правового обмеження в умовах формування громадянського суспільства й демократичної, правової держави.

Науковий інтерес становить кандидатська дисертація В. Дуель про державні нагороди в російському праві7. Хоча праця не стосується української нагородної справи, у ній представлено малодосліджений, на наш погляд, підхід до вирішен­ня проблем нагородження державними нагородами: ідею нагородної юстиції, яку свого часу запропоновано ще І.Бентамом та Е. Сю. Автор дисертації підтримує аргументи В. Ниркова8, які зводяться до того, що питання про нагородження є пи­таннями встановлення справедливості. Суспільство повинно нагороджувати за заслуги та карати за вчинення злочину. Функція суду - здійснення правосуддя че­рез покарання злочинців. Аналогічно доцільно покласти на суд функцію нагоро­дження за правомірну заслужену поведінку. Ідея нагородної юстиції, підтримана згаданими науковцями, має доповнюватися законодавчо визначеними заслугами, які передбачають відзначення певною нагородою. У роботі обґрунтовується зга­дана теорія нагородної юстиції, що, на нашу думку, заслуговує на подальшу на­укову розробку.

Практичне значення мають і дослідження інших авторів: монографія Н. Гущи-ної (заохочувальні норми в зв'язку з теорією й законодавчою практикою)9, дисер­тації А. Налбандяна (застосування заохочувальних норм)10,О. Кисельової (заохо­чення як метод правового регулювання)11, В. Ниркова (спроба аналізу заохочень і покарань як парних юридичних категорій)12.

Розробка проблем, пов'язаних державним нагородженням, нагородною право-творчістю, правозастосуванням, не знайшла належної уваги в сучасних працях. Водночас слід згадати працю В. Гринчишина13, дослідника нагородного права кінця 1980-х - початку 1990-х років, який намагався дослідити питання вдоскона­лення правового регулювання державного нагородження. Після розпаду СРСР відбулося формування нових національних нагородних систем, зокрема україн­ської, проте дискусії на дану тему не продовжено.

Інтерес викликає й стаття О. Малінкіна14, у якій автор приділяє увагу висвітленню генези та сучасного стану жіночих нагород, що є проявом поваги і відстоювання рівності між чоловіками і жінками. Подібні нагороди існують і в ук­раїнській нагородній системі, відтак досвід російського вченого може сприяти по­дальшому дослідженню цієї проблематики в Україні.

Вивченню окремих аспектів правового заохочення присвячені публікації дослідників галузевих юридичних наук. Попри певну увагу до даної проблемати­ки в українській юридичній науці її актуальність зростає у зв'язку із становлен­ням демократичної правової системи. Здійснена Україні з кінця XX ст. політична й правова модернізація зумовлює потребу ґрунтовнішого дослідження інституту державних нагород не лише як заохочувально-стимулюючого засобу, а й дійового інструменту державного регулювання. Розробка тематики державних нагород по­требує комплексного вивчення істориками, філософами, соціологами, психолога­ми, фахівцями загальної теорії права й галузевих юридичних наук.

Дослідження питання становлення нагородної справи в Україні до 1996 p., стадій формування нагородної системи проведено групою вчених під керівництвом колишнього голови Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України Д. Табачником. їхні здобутки викладено в трьохтомній праці «Нагороди України. Історія, факти, документи»15. У цій праці представлено архівні юридичні документи (укази, розпорядження, постанови, концепції, проек­ти законів тощо), що уможливлює чіткіші уявлення про історію нагородної прак­тики в Україні.

У 2004 р. видано одну з двох заявлених книг про державні нагороди «Ук­раїнська фалеристика. З історії нагородної спадщини: У 2 книгах»16. Вона є пере­робленим і доповненим варіантом згаданого трьохтомника, де подано історію ста­новлення нових державних нагород України (1996-2004 pp.), оновлено законодав­чу базу, що регламентує відносини щодо державних нагород.

У дисертаційному дослідженні М. Дей розглядається питання правового регу­лювання засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки. Державна на­города, як і будь-який інший засіб правового регулювання, виступає стимулюю­чим засобом учинення суспільно корисних дій, які перевищують звичайні соціальні обов'язки учасника суспільного життя. Відзначення особливих трудо­вих (і не тільки) заслуг перед суспільством і державою полягає в тому, що працівники можуть бути представлені до державних нагород17. Такої ж думки до­тримується О. Мельник, визначаючи не лише стимулюючу функцію нагороди, а й розглядаючи останню як чинник підвищення ефективності державного регулю­вання за умови раціонального використання інструменту державних нагород18.

Аналіз правового стимулу як комплексного правового інституту, використан­ня якого дає змогу не тільки значно збільшити продуктивність праці, але й підви­щити соціальну активність особистості здійснює С. Мірошник. У праці автора розкриваються сутність основних видів правових стимулів, особливості моти­вації соціально активної поведінки особи19.

У дослідженні В. Халіпова «Кратологія як система наук про владу», викладе­но систему уявлень щодо формалізації науки про владу (кратологія), автор пов'язує сферу нагород із сферою знань про владу, вказує на державні нагороди як на засіб державного впливу, стимулюючий інструмент, ефективний засіб вирішення економічних і соціальних проблем. Соціальну цінність нагороди автор убачає в тому, що вона сприяє вибору найкращого варіанту поведінки, формує ме­ханізм саморегуляції правомірної, законослухняної поведінки20.