Питання нагородження нині цікавить і спеціалістів кримінального права. Так, В. Григор'єв розглядає державні нагороди як засіб попередження корупції, висвітлює питання ролі заохочення в зв'язку з покаранням. Обидва зазначені за­соби стимулюють правомірну поведінку, попереджають правопорушення і тим самим взаємозв'язані. Відтак підстави і порядок заохочення не менш важливі, ніж підстави і порядок покарання. Автор підкреслює: посадова особа не повинна на­городжуватися за сумлінне виконання своїх обов'язків. Підставою для нагород­ження може бути, принаймні, перевиконання обов'язків або геройський вчинок. Обґрунтовуючи місце нагород у системі права, В. Григор'єв пропонує виокреми­ти нагородне право як підгалузь конституційного права21.

У дослідженнях російських вчених чимало уваги приділяється класифікації державних нагород. Найпоширенішою є класифікація за формою, що характери­зується плюралізмом підходів щодо критерію. С. Каринський вважає ордени, ме­далі й почесні звання формою нагородження22. М. Молодцов дає званню Героя Соціалістичної Праці, орденам, медалям і почесним званням різну оцінку, визна­чаючи їх як форми заохочення, як форми відмінності, як захід стимулювання і як види заохочення23. В. Баранов розглядає звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, ордена, медалі й почесні звання як окремі групи заходів державного заохочення і як об'єкти заохочувальних правовідносин24.

На думку І. Всеволодова, особливістю державних нагород одноразового масо­вого нагородження є їхнє призначення для разової нагородної кампанії. Історія та­ких нагород закінчується разом із подіями і ювілейними датами, яким вони при­свячені. Після завершення нагородної кампанії така нагорода не відміняється, за­лишається «сплячою» й безстроково займає своє місце в системі державних наго­род25. До нагород необмеженого індивідуального застосування дослідник відно­сить ордени й групи медалей, які в російській правовій науці прийнято називати «орденськими медалями»26. їх відмінність від ювілейних настільки істотна, що І.Всеволодов навіть виносить ювілейні медалі "за дужки» нагородних27. Зазначи­мо, що в українській нагородній системі відсутні «орденські медалі», але їх існу­вання в пострадянську добу і практика відзначення також становить дослідниць­кий інтерес.

Такий різновид нагород, як вислужні, має нижчий статус порівняно з нагоро­дами за одиничне діяння. Історичні приклади нагородних систем дореволюційної Росії й СРСР доводять: вручення нагород за вислугу років приводить до знижен­ня їх соціального престижу. Таку думку обстоює Т. Лобіна28.

Різні етапи становлення нагородної справи відображені в публікаціях у ЗМІ. Переважно це бесіди-інтерв'ю з представниками Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України (зокрема, її головою), які відображають про­цес запровадження нових державних нагород або внесення змін до нагородного законодавства. Подібні матеріали становлять дослідницький інтерес, оскільки

відтворюють картину становлення нагородної системи, її проблеми, шляхи їх розв'язання, ставлення громадськості до нагород.

Окремо слід відзначити комерційні та державні проекти - іміджеві видання, присвячені державному нагородженню. Вони докладно знайомлять із нагородже­ними, їхнім життєвим шляхом, заслугами перед державою29.

Нагородний процес нормативно регламентується Конституцією України30, За­коном України «Про державні нагороди України»31, статутами державних наго­род32, положеннями Концепції про вдосконалення нагородної справи33, актами Комісії державних нагород та геральдики. Правові норми цих нормативно-право­вих актів, а також відносини, що ними регулюються, основою формування наго­родного права України.

Отже, питання правового дослідження державних нагород в Україні є акту­альними й малодослідженими. В українській нагородній справі є чимало не-вирішених проблем, зокрема кількісні та якісні характеристики нагородження, їх аналіз у контексті регламентації та ефекту нагородження. Актуальними залиша­ються дискусії щодо подальшого вдосконалення нагородної справи, раціонально­го використання державних нагород як інструменту державного управління. Зга­дані вище дослідження мають стати основою подальшої розробки питань наго­родного права.

1. Григорьев В.А. Наградное право как средство предупреждения коррупции среди государственных служащих // Современная уголовная политика в сфере борьбы с транснациональной организованной преступностью и коррупцией. - М., 2002. - С. 153.

2. Сорокин П.А. Преступление и кара, подвиг и награда: социологи-чесский этюд об основных формах общественного поведения и морали. - М., 2006.

3. Баранов В.М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Под ред. М.И.Байтина. - Саратов, 1978.

4. Демин А.Л. Наградная система государства как компонент политической культуры (Социально-философский анализ): Дис. канд. юрид. наук. - М., 2003. - С. 6-7.

5. Малько А.В. Основы теории правовых средств // Вестник Волжского ун-та им. В.Н. Татищева. Вып.1. - Тольятти, 1998. -С. 135-145; Поощрение как метод государственного управления // Правовая наука и реформа юридического образования: Сб. науч. трудов. Вып. 7: Государство, пра­во, управление. - Воронеж, 1998. - С. 27-31; Поощрение как правовое средство // Правоведенье. - 1996. - № 3. - С. 45-54; Проблемы наградной политики в России // Правоведение. - 1997. - № 4. - С.155-157; Юридические поощрения как разно­видность социальных санкций // Общественные науки и современность. - 1998. -№ 4. - С. 75-84; Юридические поощрительные санкции // Юриспруденция. -1996. - № 6. - С. 3-7.

6. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве. - 2-е изд. -М., 2004.

7. Дуэль В.М. Государственные награды в российском праве: Проблемы теории и практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 2005.

8. Нырков ВВ. Поощрения и наказания как средства реализации правовой политики // Правовая политика и правовая жизнь. - 2001. - № 3. - С. 197.

9. Гущина Н.А. Поощритель­ные нормы российского права: Теория и законодательная практика. - СПб., 2003.

10. Налбандян А.С. Применение поощрительных норм российского права. Пробле­мы теории и практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук . - Н.-Новгород, 1994.

11. Киселева О.М. Поощрение как метод правового регулирования: Автореф. дис. канд. юрид. наук - Саратов, 2000.

12. Нырков ВВ. Поощрение и наказание как пар­ные юридические категории: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - Саратов, 2002.

13. Гршчишш В.А. Совершенствование правового регулирования государственно­го награждения: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 1990.

14. Малинкин А.Н. Женские награды в России: опыт исследования по социологии наградного дела // Мир России. - Т. XIII. - 2004. - № 2. - С. 96-114 (www.ecsocman.edu.ru/ons/ msg/165158.html).

15. Табачник Д.В., Безгін І.Д., Бузало В.И. Дмитрієнко М.Ф., Ку-рас І.Ф. Нагороди України. Історія, факти, документи: У 3 т. - К., 1996.

16. Табач­ник Д.В., Бузало В.Й. Воронін В.М., Дмитрієнко М.Ф., Куценко В.. Українська фа­леристика. З історії нагородної спадщини: У 2 кн. - К., 2004.

17. Дей М.О. Право­ве регулювання засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки: теоре­тичні аспекти: Дис. канд. юрид. наук. - X., 2005.

18. Мельник О. М. Правове регу­лювання та шляхи підвищення його ефективності: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2004.

19. Мирошник С. В. Закон и мотивация труда. - Ростов-на-Дону, 2003.

20. Халипов В.Ф. Кратология как система наук о власти. - 1999 (www.vus-net.ru/biblio/ archive/xalipovkratologiya).

21. Григорьев В.А. Наградное право как средство предупреждения коррупции среди государственных служащих // Совре­менная уголовная политика в сфере борьбы с транснациональной организованной преступностью и коррупцией. - М., 2002. - С. 146-153.

22. Каринский С.С. Право­вые вопросы, связанные с установлением и применением наград и поощрений за личный труд//Правоведение. -1961.-№3.-С. 76-81; Каринский С.С. материаль­ные и моральные стимулы к повышению производительности труда (Правовые во­просы). - М., 1966.

23. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое пра­во России: Учебник для вузов. - М., 2001.

24. Баранов В.М. Поощрительные нор­мы советского социалистического права. - Саратов, 1978.

25. Всеволодов И.В. Бе­седы о фалеристике. Из истории наградных систем. - М., 1990. - С. 326, 327.

26. Чепурнов Н.И. Наградные медали Государства Российского: Энциклопедичес­кое. - С. 323, 324.

27. Всеволодов И.В. Беседы о фалеристике. - С. 323, 324.

28. Лю-бина Т.Н. Ордена в системе ценностей провинциальной бюрократии конца XIX на­чала XX века (по материалам Тверской губернии) // Геральдика: Материалы конфе­ренции «10 лет восстановления геральдической службы России». - СПб., 2002. (sovet.geraldika.ru/article/1967).

29. Відзнаки Президента України: Ордени, медалі, нагородна зброя. - К., 1999. -168 с; Державних нагород удостоєні / Національна іміджева програма «Лідери XXI століття» - X., 2003; Державні нагороди України. Кавалери та лауреати: Довідково-енциклопед. видання. - К., 2006. Лауреати наго­род. 1991-2002: Інформ.-біогр. довід. - X., 2002; Працівники, колективи культури і мистецтва України, удостоєні почесних звань України і нагороджені почесними відзнаками Президента, орденами та медалями України у 1997-1998 pp. - К., 1999; Шишков С.С. Награды СССР: Справочник: В 2 т. - 2. изд. - Д., 2005.

30. Консти­туція України від 28.06.1996 зі змінами і доповненнями.

31. Закон України «Про державні нагороди України» від 16.03.2000 № 1549-ІП зі змінами і доповненнями (станом на 02.09.2008).

32. Державні нагороди України. Кавалери та лауреати. Т-2. - К., 2008. 33. Концепція про вдосконалення нагородної справи, схвалена ука­зом Президента України від 18 серпня 2005 року № 1117/2005 // Державні нагоро­ди України. Кавалери та лауреати Т-2: Довідково-енциклопед. вид. - К., 2008. -С 11.