Особливе місце у системі аграрно-правових договорів належить біржовим контрактам на реалізацію сільськогосподарської продукції. Вони мають стати інструментом кредитування сільського господарства і чинником забезпечення його стабільності та невпинного розвитку. Діяльність товарних бірж в Україні регламентується Законом України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу".Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією від 3 квітня 1996 р., врегульовано правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Створення системи спеціалізованих аграрних бірж започатковано Указом Президента України від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин".

Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім та ін.

Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства", аграрна біржа - це юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого Закону і статей 279-282 ГК України та надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Основні інструменти фондового ринку - форвардний та ф'ючерсний контракти, які є деривативами. Відповідно до п. 1.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під чає укладення форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт на зерно - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Торгівля за спотовими контрактами проводиться наявним стандартним товаром, який протягом тижня після укладення угоди поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукції здійснюється протягом двох днів після укладення угоди.

Опціон (від англ. option - вибір) надає можливість одній зі сторін договору обирати спосіб чи обсяг виконання обов'язків за договором або відмовитися від нього. У біржовому праві - це вид угоди, яка передбачає право покупця за таким договором відмовитися від його виконання, як правило, з оплатою премії.

Сільськогосподарський товаровиробник має право за власним бажанням вчинити бартерну угоду, тобто обміняти з другою стороною цього договору сільськогосподарську продукцію на іншу. Відповідно до п. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Зазвичай, за такими договорами вони одержують необхідні матеріально-технічні ресурси (обладнання, нафтопродукти, засоби захисту рослин і тварин тощо) або товари широкого вжитку. Застосування цих договорів у сільському господарстві дає змогу аграріям діяти за умов великої інфляції. Водночас вони позбавляють товаровиробників обігових коштів. Тому уряд намагається обмежити застосування бартеру.

Заготівельні та переробні підприємства договірних засадах можуть приймати від виробників сільськогосподарську сировину на зберігання і переробку незалежно від напрямків подальшого її використання. Розрахунки за зберігання та переробку сировини і готової продукції за угодою сторін можуть здійснюватися у грошовій формі з використанням частини готової продукції або у змішаній формі.

Сільськогосподарські підприємства укладають з членами сільгосппідприємств, робітниками держгоспів, пенсіонерами та іншими громадянами на добровільній основі договори на вирощування худоби і птиці та на закупівлю лишків молока. Закуплену у громадян за цими договорами продукцію господарство продає державі і зараховує собі у рахунок виконання зобов'язань з контрактації. Крім того, худобу, птицю, кроликів, вирощених у підсобних господарствах громадян, можуть закуповувати заготівельні організації споживчої кооперації, організації громадського харчування та інші організації за договірними цінами.

Аграрні товаровиробники реалізують сільськогосподарську продукцію на основі і інших договорів. Так, реалізація вирощеної аграрної продукції може здійснюватись за договором купівлі-продажу безпосередньо зі складу аграрного товаровиробника, з поля, з транспортного засобу самим виробником або через власні крамниці, лотки, а також через товарні біржі, торгові доми, продовольчі державні і приватні крамниці тощо. Продукція переробки реалізується аграрними товаровиробниками за договорами поставки.

Законодавство України регламентує реалізацію сільськогосподарської продукції і за договором комісії. За допомогою комісії сільськогосподарське підприємство доручає відповідній торговельній організації продати на комісійних засадах сільськогосподарську продукцію.

2. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції

2.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції

Договори контрактації є традиційною формою закупівлі сільськогосподарської продукції ще з часів радянського права. У попередньому законодавстві договір контрактації регулювали положення гл. 24 ЦК 1963 р. та нормативно-правові акти, прийняті відповідно до нього. 2004 р. відбулися зміни в системі нормативно-правових актів, у тому числі з питань регулювання розглядуваних відносин. Так, з 1 січня 2004 р. набрали чинності ЦК та ГК. Обидва кодекси містять положення про регулювання відносин і з закупівлі сільськогосподарської продукції на умовах договору контрактації.

Згідно з ч. 1 ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (надалі -- виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (надалі -- контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

Зміст цих визначень має багато спільного і водночас містить неприпустимі для таких актів розбіжності. По-перше, за ЦК продукція переходить у власність контрактанта, а в ГК про це нічого не зазначається; по-друге, за ГК договір контрактації укладається лише для державних закупок продукції, а в ЦК про це нічого не згадується; по-третє, за ГК контрактантами можуть бути лише певні юридичні особи, а за ЦК їх коло не обмежується. Посполітак В. В. та Ханик-Посполітак Р. Ю. вважають, що норми ЦК та ГК щодо регулювання відносин контрактації сільськогосподарської продукції доцільно об'єднати. Фактично йдеться про взяття за основу норм ГК, замінивши визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції на більш вдале з ЦК. Якщо буде визнано доцільність існування ч. 1 cт. 272 ГК, то її слід перенести в кінець параграфу. Це дозволить чітко визначити, що договір контрактації є можливим для різних суб'єктів права, а не тільки тих, що займаються державною закупівлею сільськогосподарської продукції.

Слід зазначити, що положення ГК України (статті 272-274) є спеціальними стосовно положень ст. 713 ЦК України, тому вони мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договором контрактації. З іншого боку, якщо спеціальним законом окремі питання не врегульовано, мають застосовуватися положення ЦК України.

Отже, контрактація сільськогосподарської продукції - це державна закупка зазначеної продукції, що здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська продукція - це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої - двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

За ЦК, договір контрактації є різновидом купівлі-продажу. Положення про цей вид договірного зобов'язання міститься в гл. 54 ЦК. На ці відносини, відповідно, поширюється дія параграфу 1 гл. 54 ЦК -- "Загальні положення про купівлю-продаж". До відносин за договором контрактації застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 713 ЦК України). Він також належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов'язань). У визначенні підкреслюється, що за відповідним договором виробник повинен, насамперед, виробити продукцію та передати її заготівельнику (контрактанту). У цьому разі договір контрактації буде поєднувати в собі ознаки договорів підряду, купівлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, договір контрактації укладається за правилами щодо договорів купівлі-продажу та поставки.

У договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору та інші умови.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Оплатний характер його полягає в тому, що одержану від виробника сільськогосподарську продукцію покупець оплачує за встановленими цінами. Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це означає, що обидві сторони взаємно беруть на себе обов'язки та у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони.