Размещено на http:/mego.info

Луганський національний аграрний університет

Кафедра землеустрою та кадастру

КУРСОВА РОБОТА

з земельного права

на тему: «Функціонування кадастрових систем у світі та Україні»

Студента

Воблікова Костянтина Андрійовича

Харків - 2015 рік

Зміст

Вступ

1. Кадастрова система Франції

1.1 Історичний аспект

1.2 Опис системи

2. Кадастрова система Швеції

2.1 Історичний аспект

2.2 Опис системи

3. Німецька кадастрова система

3.1 Німеччина

3.2 Австрія

3.3 Швейцарія

4. Кадастрова система України

4.1 Історичний аспект

4.2 Основний матеріал

Висновок

Вступ

Однією з найактуальніших проблем ринкових перетворень в Україні, що супроводжуються поглибленням земельної реформи, поширенням процесу приватизації земель, розвитком ринку землі та іншої нерухомості, запровадженням інституту земельної іпотеки, є створення єдиної кадастрово-реєстраційної системи, основними функціями якої будуть реєстрація земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості та прав на них, сприяння розвитку і прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадженню іпотеки земельних ділянок, підвищенню ефективності та об'єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій і забезпечення їх захисту.

У ході розробки кадастрово-реєстраційної системи значна увага приділяється питанням вивчення і запровадження в Україні досвіду створення таких систем країнами із розвиненою ринковою економікою, в тому числі історичним аспектам виникнення та розвитку кадастрових систем у світі, зокрема у Європі [2].

Кадастр (фр.Cadastre) -- упорядкована геоінформаційна система про правове, природне, господарське, економічне та просторове положення об'єктів, що підлягають обліку в системі відповідного рівня управління. Кадастри є різновидом інформаційних систем, які повинні використовуватися в процесі здійснення державного управління [1].

Історично земельні записи були призначені служити двом головним цілям: по-перше, як „фіскальні” записи, вони були основою для повного та правильного обкладання податком земельних ділянок; по-друге, як „правові” записи, вони служили реєстрації прав власності та інших прав на землю [2].

„Кадастр” мав певне значення - він являв собою специфічний тип земельних записів, доповнених картами, та записів, що включають не тільки дані про площу та вид землекористування кожної ділянки, але також інформацію про вартість землі та права власності. Нещодавно, однак, з'явилася тенденція розширення значення цього терміна, таким чином, що стало допустиме його використання навіть для тих земельних записів, які не містять інформацію про вартість і права власності.

По суті, кадастр - це системний опис земельних ділянок в межах якоїсь території. Опис здійснюється за допомогою карт, які показують місцезнаходження та межі земельної одиниці, та записів. В записах найбільш важливою є інформація про ідентифікаційний номер та площу ділянки. Ділянка зазвичай диференціюється за типом землекористування. Інформація часто доповнюється датою реєстрації з посиланням на індивідуальну справу. Далі класичний кадастр містить інформацію про володарів, типи землекористування, оцінку та земельний податок. В кадастрові або суміжні записи інколи включається і додаткова інформація. Часто створюються окремі бази даних для будівель та споруд, планів забудівлі та інше, особливо в автоматизованих кадастрах. Слово кадастр тісно пов'язано з терміном кадастрова зйомка, яка визначається просто як зйомка меж земельних ділянок.

Правовий реєстр не служить цілям обкладання податком або опису земельних ділянок, він призначений для опису та визначенню прав та обтяжень прав на землю. Здається неправильним називати такі правові записи кадастром. В англомовних країнах слово „кадастр” до недавнього часу взагалі не використовувалося, тому що земельні записи там мають загалом юридичний характер. Пропонувалось називати такі записи „правовим кадастром”. Однак частіше використовується термін „земельно-правовий реєстр”. Цей термін протягом довгого часу використовувався в англомовних країнах для юридичної реєстрації прав і актів угод з нерухомістю.

Навіть при тому, що є концептуальна різниця між кадастром та земельно-правовим реєстром, необхідно визнати, що на практиці ця різниця не завжди очевидна. Мається також різниця у сутності та цілі між цими двома типами реєстрів. Ці різниці відображені в організаційних структурах систем земельно-правового реєстру та кадастру. В більшості країн земельно-правова реєстрація виконується судами або спеціальними бюро земельно-правової реєстрації, у той час як ведення кадастру є обов'язком спеціальних установ.

Як було вказано раніше, первинно існували дві основні причини для ведення земельних записів: індивідуальні покупці були зацікавлені в чистоті угоди при покупці землі, а державі необхідна була інформація про усі ділянки землі, які обкладалися податками або іншими видами платежів.

Вже на ранніх етапах розвитку суспільства була очевидна необхідність у гласності земельних угод. Земля не може передаватися буквально з рук в руки. Та договір сам по собі не може виключити можливість одночасного продажу власником своєї земельної ділянки двом різним покупцям. Існувало також право передачі земельної ділянки у спадщину. Тому необхідно було офіційне підтвердження того, що немає ніяких перешкод для передачі прав власності на землю.

Пізніше в більш розвинених країнах стала звичайною практика зберігання та офіційної реєстрації документів у суді або у нотаріуса. Хоча ця процедура не забезпечувала захист прав власності, вона могла попередити подвійний продаж або, у випадку його здійснення, легко встановлювала пріоритет.

У континентальній Європі неодноразово робилися спроби покращити збір податків за допомогою картографічної інформації. Прикладом може бути податкове картографування у північних районах Італії на початку вісімнадцятого сторіччя та в Австро-Угорській імперії у кінці вісімнадцятого сторіччя. Але дійсний зсув відбувся лише при Наполеоні І, який встановив у 1807 році французький кадастр. Кадастрові записи містили номер земельної ділянки, її площу, вид землекористування та вартість землі. Записи базувалися на кадастровій зйомці.

Завдяки тому, що у той час Франція займала домінуюче положення, Французький кадастр служив взірцем для інших європейських країн. Протягом дев'ятнадцятого сторіччя більшість країн континентальної Європи створили систематизовані кадастрові системи. Англосаксонські країни не прийняли французьку модель кадастру, і саме це слово було там ледь відомо.

Створення Французького національного кадастру було закінчено у 1850 році. Однак його ефективність швидко зменшувалась, головним чином тому, що кадастрові плани та земельна інформація не оновлювалися. Незабаром приклад Французького кадастру розповсюдився по всій Європі. У більшості німецьких держав, у Нідерландах та Данії кадастрові зйомки були закінчені дуже швидко слідом за Францією. У деяких середземноморських країнах, на Балканах та у Східній Європі процес створення кадастру не був таким гладким та не закінчений ще до цього часу. Характерні проблеми, які перешкоджали цьому процесу, з'явилися не при створенні самої системи і зборі інформації, а при її подальшому технічному обслуговуванні та поновлюванні даних. Система втрачає усю свою цінність, якщо інформація, яка в ній знаходиться, та відповідні карти не поновлюються.

Початково створення кадастру суттєво не вплинуло на існування системи земельно-правової реєстрації. У кадастрових країнах йшов паралельний розвиток двох різних систем. Однак у зв'язку зі збільшенням обсягу інформації, а також у процесі удосконалення зйомки та ведення кадастру, виникла потреба у більшій мірі використовувати унікальний опис земельних ділянок також і в правових земельних реєстрах. Вже Наполеон І показав цей зв'язок між кадастром та правовим земельним реєстром.

Дуже скоро у багатьох країнах між кадастром та процесом правової реєстрації земель з'явився тісний взаємозв'язок як результат, по-перше, унікальної ідентифікації земельної ділянки у кадастрі, по-друге, використання кадастру як доказу прав власності.

Кадастр використовується не тільки для покращення процесу реєстрації документів, але й для полегшення переходу від системи реєстрації документів до системи реєстрації правового титулу.

Створений та ефективно функціонуючий кадастр впливає, таким чином, на еволюцію земельно-правової реєстраційної системи. Різні вихідні умови, стратегія та етапи розвитку створили суттєві розбіжності у типах та комбінаціях кадастрових та земельно-реєстраційних системах у всьому світі.

Кадастрова система не є вже сферою зацікавленості одних тільки податкових органів. Процес реєстрації прав на землю розвивається не тільки з єдиною метою укріплення гарантій прав власності на землю. З кожним роком все більше визнається, що ці дві системи повинні розглядатись як складові елементи більш широкої, комплексної земельно-інформаційної системи [2].

земельний кадастр право оподаткування

1. Кадастрова система Франції

У Франції історично склалася своя досить складна система інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами, в якій задіяні різні міністерства і відомства [3].

Французький земельний кадастр представляє собою струнку систему обліку кількості й якості земель з метою оподаткування. Французький уряд, почавши в 1925 р. поновлення кадастру, ставив перед собою завдання здійснити ідентифікацію даних про кожну земельну ділянку з метою з'ясування її стану, розмірів, якості, дохідності та приналежності. Основні земельно-кадастрові роботи розпочаті у 1930 р. і практично закінчені на початку 50-х років. Починаючи з 1953 р. у всій країні проведено чергове поновлення земельного кадастру відповідно до сучасних вимог. Поновлення і переоцінка земель здійснюються через кожні п'ять років. Поновлення і перевірка земельного кадастру покладаються на постійну державну службу земельної власності, що включає центральне, регіональне і департаментське відомства [4]. У 1990 році міністром фінансів, в чиєму веденні знаходиться кадастр, було прийнято рішення про створення Цифрового кадастрового плану (GPI). Говорячи про великі етапах розвитку французького кадастру, це рішення ознаменувало початок третього етапу його розвитку (Початок перший в 1807 році поклав Наполеон, початок другого відзначено реформою 1955). Метою сучасної реформи є створення кадастру, відповідального стандартам німецького та швейцарського кадастру. Заради цього передбачається суцільне переогляд всіх об'єктів нерухомої власності.