Земельна дієздатність - це здатність повнолітнього громадянина України своїми діями набувати не лише цивільні, але й мати права і створювати для себе обов'язки саме з використання й охорони земель. Н.І.Титова окреслює зміст земельної дієздатності наступними основними елементами : повноліття, громадянство України, цивільна дієздатність, бажання і можливість працювати на землі, використовуючи її як основний засіб сільськогосподарського виробництва Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. проф. Титової Н.І. - Львів : с.182..

Оскільки фермерське господарство є суб'єктом підприємницької діяльності, то його засновник повинен відповідати певним вимогам. Він не може бути військовослужбовцем, службовою особою органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державним нотаріусом, працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також мати непогашену судимість за скоєння корисливих злочинів.

Порядок створення фермерського господарства включає три послідовних етапи Ващишин М.Я. Еволюція правового статусу фермерського господарства.// Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення.-Львів: НВФ, 2007.- 364 с., с. 51-52.:

організаційний (погодження складу засновників, розроблення установчих документів);

земельно-процесуальний (відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і отримання правовстановлюючих документів на землю);

реєстраційний (державна реєстрація фермерського господарства протягом 3 днів з дня подачі всіх необхідних документів).

Обов'язковою умовою отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства раніше була наявність позитивного висновку професійної комісії з питань створення фермерських господарств. Основним завданням професійної комісії була оцінка підготовленості громадян для зайняття веденням фермерського господарства і недопущення до фермерського господарювання випадкових людей, які не знають, як потрібно працювати на землі. Про підготовленість громадянина до такого роду діяльності могли свідчити: наявність у нього достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

За чинним законодавством претендент на створення фермерського господарства подає до відповідного органу документи, що засвідчують його досвід роботи в сільському господарстві, або спеціальну аграрну освіту. Поняття досвіду роботи в сільському господарстві можна трактувати як ведення протягом тривалого часу особистого підсобного (селянського) господарства; участь в діяльності сільськогосподарського підприємства як кваліфікованого, так і некваліфікованого працівника Долинська М.С. Фермерські господарства України : землекористування, порядок створення, діяльність та припинення діяльності. - Х.: Страйд, 2005. - 264 с., с.48..

Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації був обов'язковою умовою для надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності. Однак, якщо громадянин має намір використовувати для ведення фермерського господарства земельну ділянку, отриману шляхом виділення у натурі земельної частки (паю), то висновок професійної комісії не вимагався.

Разом з тим, слід підкреслити, що “проходження” професійної комісії було умовою отримання громадянином земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не умовою створення (державної реєстрації) фермерського господарства. Це означає, що громадянин, будучи у свій час членом колективного сільськогосподарського підприємства, отримав земельну частку (пай), виділив її у натурі у вигляді окремої земельної ділянки і отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, то для створення фермерського господарства він не повинен отримувати висновок професійної комісії зі створення фермерських господарств.

2.2 Отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства

Важливою передумовою створення фермерського господарства є наявність у його засновника чи членів земельної ділянки, придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому не має значення, на якому праві вона їм належить - на праві власності чи оренди. Слід пам'ятати, що якщо громадянин не має земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то він не має права на створення фермерського господарства Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. проф. Титової Н.І. - Львів : ПАІС, 2005.-368с., с. 171..

Таким чином, основним кроком на шляху до створення фермерського господарства громадянином, який не має відповідної земельної ділянки, є її отримання. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадянин повинен звернутися з заявою до відповідної районної державної адміністрації, якщо він хоче отримати землю за межами населених пунктів, або до місцевої ради, якщо земельна ділянка перебуває в межах села, селища чи міста. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства це питання вирішується судом.

Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності, або укладання договору оренди.

Серед усіх суб'єктів права приватної власності на землі, визначених Земельним кодексом України саме фермерські господарства є пріоритетними суб'єктами. Порядок надання земельних ділянок для організації фермерського господарства врегульований земельно-процесуальними нормами Закону України “Про фермерське господарство”. Земельно-процесуальними нормами у теорії земельного права вважаються норми про порядок виникнення, зміни, припинення і реалізації земельних прав і обов'язків, про порядок вирішення конфліктних земельно-правових ситуацій Краснов Н.И., Иконицкая М.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. - М., Наука, 1975, с.6. .

Закон України “Про фермерське господарство” досить детально врегулював процедуру надання земельних ділянок. Проте, на наш погляд, ця процедура має окремі неточності. Зокрема, саме формулювання надання земельних ділянок “для ведення” фермерського господарства” доцільно замінити терміном “для створення” фермерського господарства, оскільки отримання земельної ділянки є правовстановлюючим фактором при організації фермерського господарства.

Земельно-процесуальний етап створення фермерського господарства охоплює декілька юридичних фактів: подання заяви до відповідної місцевої ради чи районної державної адміністрації з проханням надати земельну ділянку, розробка державною землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки, прийняття рішення відповідною місцевою радою чи районною державною адміністрацією про державне наділення землею для створення фермерського господарства. Земельно - процесуальний етап завершується відведенням земельної ділянки в натурі (на місцевості) і виданням відповідних документів, що посвідчують право власності на землю чи укладення договору оренди землі. Земельним кодексом України Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. - К.: Атіка, 2014. передбачено, що право оренди земель державної чи комунальної власності набувається виключно на конкурсних засадах.

Особа, яка бажає створити фермерське господарство, а нею може бути тільки повнолітній громадянин України, повинна мати не лише загальну (цивільну) дієздатність, а й спеціальну (земельну), тобто здатність своїми діями набувати прав і створювати для себе обов'язки по використанню і охороні земель.

За наявності рівних умов пріоритетне право для організації фермерського господарства повинні мати особи, які володіють правом на земельну частку (пай), що засвідчене сертифікатом. Необхідно передбачити додаткові пільги для сприяння створенню фермерського господарства колишніми членами колективного сільськогосподарського підприємства. Це забезпечить доступ до приватної підприємницької діяльності на землях тільки тих, хто професійно пов'язаний із сільськогосподарською працею і має намір займатися аграрним підприємництвом.

У випадку відмови відповідної ради чи районної державної адміністрації надати земельну ділянку для створення фермерського господарства громадяни можуть оскаржити таку відмову, якщо вона є необґрунтована. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), для видачі документа, що посвідчує право власності на землею, а також для укладення договору оренди земельної ділянки.

У цьому разі суд уповноважений вирішувати питання, які відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади. У резолютивній частині рішення суду повинно бути зазначено місце розташування земельної ділянки, її розмір та межі Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996р. №13 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №1 (3)..

На наш погляд, рішення суду про задоволення позову не може бути безпосередньою підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки цьому факту обов'язково повинна передувати розробка державною землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки, а також процедура формування земельної ділянки відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України.

На відміну від досить чітко врегульованого порядку надання земельних ділянок для створення фермерського господарства, законодавством України взагалі не передбачено процедури надання земельних ділянок у процесі діяльності господарства для розширення його земельної площі. Крім того досі триває мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Продовження дії мораторію передбачене до 1 січня 2016 року, поки не буде прийнятий закон про ринок земель.

Додаткове отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства має здійснюватися у цивільно-правовому, а не в адміністративно-правовому порядку і полягати в оплатному придбанні земельних ділянок на підставі укладення договорів купівлі-продажу, оренди тощо. Визнанням законності придбаного права на землю повинен стати нотаріально посвідчений і належно зареєстрований договір купівлі-продажу чи міни земельної ділянки і отримання витягу із Державного реєстру речових прав: права приватної власності на землю, права оренди землі.

Для правового регулювання договорів, предметом яких виступають земельні ділянки, недостатньо загальних вимог зобов'язального права як інституту цивільного законодавства, оскільки земельна ділянка є особливим об'єктом природи - необхідно прийняти спеціальний закон “Про ринок земель”, що передбачений Перехідними положеннями Земельного кодексу України.

2.3 Державна реєстрація фермерського господарства як суб'єкта аграрного підприємництва