Метою цього Закону є:

- забезпечення продовольчої безпеки держави;

- формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;

- оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової кон'юнктури;

- забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;

- встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;

- стабілізація ринкових ресурсів зерна;

- нарощування експортного потенціалу ринку зерна;

- визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;

- застосування режиму державних заставних закупівель;

- здійснення державної аграрної інтервенції;

- визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки за міжнародними договорами.

Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.

Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.

Закон визначає основних суб'єктів ринку зерна. Це - суб'єкти виробництва зерна (власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна), суб'єкти зберігання зерна (зернові склади, елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні, комбікормові підприємства), Аграрний фонд, акредитовані біржі, фонд аграрних страхових субсидій України та інші суб'єкти.

В розділі ІІІ даного закону визначаються основні засади державного регулювання ринку зерна України. Відповідно до статті 9 держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню.

Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:

- надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам здійснення режиму заставних закупівель зерна та суб'єктам державної аграрної інтервенції;

- забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;

- встановлення розміру суми бюджетної позики, розрахованої виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни;

- гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

- недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;

- контроль якості зерна та його зберігання;

- розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;

- впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна;

- лізингове обслуговування ринку зерна.

Цим Законом також встановлено шляхи державного регулювання ринку зерна, особливості формування та використання зернових ресурсів, порядок декларування та контролю за якістю зерна, порядок зберігання зерна, правила імпорту та експорту зернових культур, міжнародне співробітництво в цій галузі.

3.2 Державна політика України на ринку зерна

Пріоритети державної політики на аграрному ринку визначені в Законі України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 року.[11]

Відповідно до цього Закону аграрний сектор визначається пріоритетним в національній системі економіки. Це зумовлено винятковою значущістю та незмінністю вироблюваної продукції сільського господарства в життєдіяльності людини та суспільства.

Закон визначає основні засади аграрної політики для забезпечення сталого розвитку аграрного сектору. Стаття 1 Закону визначає, що державна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору. Стаття друга безпосередньо вказує, що метою державної аграрної політики є перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави.

Відповідно до статті 3 Закону з поміж основних пріоритетів державної політики також відзначаються запровадження сучасних механізмів і методів формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції, продовольства, капіталу та створення сприятливих умов для реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки.

Відповідно до статті 4 пункт 3 державна політика щодо розвитку ринків продукції сільського господарства і продовольства спрямовується на забезпечення платоспроможного попиту населення у продовольчих товарах, потреби підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів у сировині, створення умов для ефективного захисту внутрішнього ринку та сприяння просуванню сільськогосподарської продукції і продовольства на зовнішній ринок.

Основними напрямами розв'язання проблем формування ринків продукції сільського господарства і продовольства є:

- удосконалення правових та організаційно-економічних засад забезпечення діяльності учасників таких ринків з урахуванням інтеграції України до Європейського Союзу та до світового економічного простору;

- стимулювання розвитку спотового та форвардного ринку на основі розвинутої біржової інфраструктури, удосконалення системи регулювання біржового товарного ринку;

- створення державної системи цінового моніторингу, аналізу кон'юнктури та прогнозу ринків, поширення цієї інформації серед їх учасників;

- створення умов для підтримання стабільної цінової ситуації та прозорості на ринку шляхом запровадження заставних та інтервенційних операцій із сільськогосподарською продукцією і продовольством, удосконалення системи формування державних та регіональних продовольчих ресурсів, запровадження адресної державної продовольчої допомоги соціально незахищеним верствам населення, удосконалення державної підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників, удосконалення системи державної статистики суб'єктів ринку;

- удосконалення державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, запровадження квотування імпорту окремих стратегічних видів господарської продукції та продовольчих товарів; недопущення їх неконтрольованого переміщення через кордон;

- посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення державного контролю якості та безпеки продовольчих товарів, гармонізація національних стандартів з міжнародними, зокрема стандартами Європейського Союзу;

- удосконалення конкуренційного законодавства і механізмів застосування антидемпінгових та інших заходів щодо запобігання недобросовісній конкуренції;

- реалізація загальнодержавних програм розвитку інфраструктури аграрного ринку та відповідних регіональних програм.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про зерно та ринок зерна України»

Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом:

- запровадження режиму державних заставних закупівель;

- формування державного продовольчого резерву зерна з метою підтримки належного рівня продовольчої безпеки та здійснення державної аграрної інтервенції;

- забезпечення фінансування Аграрного фонду

- сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки;

- проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку;

- впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами;

- забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету;

- запровадження декларування зерна, що знаходиться та зберіганні;

- забезпечення моніторингу ринку зерна;

- здійснення митно-тарифної політики;

- забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення;

- фінансування науково-селекційної роботи та насінництва, впровадження їх досягнень;

- фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного бюджету;

- часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за рахунок коштів державного бюджету;

- запровадження системи державних форвардних закупівель;

- запровадження режиму тимчасового адміністративного регулювання цін

- надання тимчасової бюджетної дотації.

Одним із шляхів реалізації державної аграрної політики Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» визначає створення та вдосконалення елементів сучасної ринкової інфраструктури (оптових ринків, торгових домів, бірж, аукціонів, ярмарків) для реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, стимулювання розвитку приватних і приватно-кооперативних підприємств у сфері агросервісу, переробки, збуту продукції та маркетингового обслуговування особистих селянських та фермерських господарств.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Аграрної біржі» від 26.12. 2005 року біло створено та визначено правовий статус Аграрної біржі України. [24] Даною Постановою визначено, що біржа створюється з метою підвищення рівня продовольчої безпеки країни, надання біржових послуг суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, продажу товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення та/або організації розрахунково-клірингової діяльності.

Основними функціями Біржі є:

- належна організація біржових торгів (аукціонів) товарами, товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними, створення розрахунково-клірингових систем для обслуговування укладених біржових договорів (контрактів);

- формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов'язані з нею послуги) та інші біржові товари;

- дослідження кон'юнктури організованого аграрного ринку та вивчення суспільної думки щодо такого ринку, надання консультацій з питань комерційної діяльності;

- надання біржових послуг, необхідних для проведення Аграрним фондом товарних або фінансових інтервенцій з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін об'єктів державного цінового регулювання;

- виконання рішень Аграрного фонду про запровадження режиму адміністративного регулювання ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання у випадках, передбачених законом;

- організація біржових торгів з придбання та продажу об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву

- та інші.

Не менш важливим суб'єктом аграрного ринку є Аграрний фонд України, правовий статус якого визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про Аграрний фонд України» від 06.06.05 року. [25]

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

- виступає в установленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету;

- продає або купує на аграрній біржі (до її створення - на акредитованих товарних біржах) об'єкти державного цінового регулювання з або до державного продовольчого резерву і має право на придбання та продаж об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного резерву,

- здійснює на організованому аграрному ринку товарні інтервенції шляхом продажу (поставки) окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) у розмірі не більше максимальної закупівельної ціни;