Размещено на http:/mego.info

План

сільськогосподарський обслуговуючий кооператив біопаливо

Вступ

1. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи

2. Роль сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на ринку аграрної продукції

3. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив як організаційна форма виробництва та реалізації біопалива

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На даному етапі розвитку України, вітчизняні дослідники неодноразово підкреслюють, що найефективнішою та найдоцільнішою формою економічних відносин є обслуговувальна кооперація. Вона визначається як самодопомога сільськогосподарських товаровиробників у розвитку і підвищенні ефективності їх власних господарств. В сучасних умовах, коли держава поступово передає недержавному секторові виконання таких функцій у сільському господарстві як: заготівля, збут і переробка сільськогосподарської продукції, забезпечення виробників матеріально-технічними засобами, надання технічних і технологічних послуг, створення і підтримка виробничої інфраструктури тощо - товаровиробники досягають економічної стабільності спільними зусиллями через створення власних, повністю ними контрольованих організацій на кооперативних засадах.

Учені підкреслюють, що суть обслуговувальної кооперації полягає в задоволенні економічних потреб виробників, одержанні засобів виробництва, збуті продукції, наданні великої кількості послуг, необхідних для господарської діяльності. Одержання таких послуг іншим шляхом або фізично неможливо або економічно недоцільно, що обумовлює необхідність об єднання різноманітних ресурсів у межах кооперативів [3]. Крім того, розвиток обслуговувальних кооперативів дає можливість концентрувати та спеціалізувати господарства на виробництво якогось конкретного виду продукції шляхом об'єднання їхніх зусиль у формі вигідного співробітництва з метою одержання максимального ефекту від використання ресурсів кожного з учасників кооперації. [2] З цим пов'язано істотне зростання на сучасному етапі реформування аграрних відносин ролі СГОК.

Окрім зазначених причин, це ще пов'язано і з тим, що селяни, одержавши землю у приватну власність, здебільшого практично не є спроможними її раціонально використовувати.

Вихід з цієї ситуації вбачається принаймні у двох напрямках:

1) посилення протекціоністської та дотаційної ролі держави у забезпеченні селян вигідними кредитами, лізинговою системою тощо та

2) об'єднанні зусиль, матеріальних та фінансових ресурсів самих селян через використання такого типу сільськогосподарського кооперативу як СГОК

На сьогодні ми спостерігаємо активізацію кооперативного руху у нашій державі. Так, у цьому році кількість СГОК збільшилася на третину і становить 774 кооперативи. За попередніми повідомленнями профільного Міністерства, на 1 січня 2010 року в країні було зареєстровано 645, а на початок 2009 - 496 обслуговуючих кооперативів.

Найбільша їх кількість налічується у Житомирській області - 96, Вінницькій - 86, Івано-Франківській - 66 та АР Крим - 59. Членами цих об'єднань є понад 20 тисяч осіб. У користуванні членів цих кооперативів знаходиться 19,1 тис. га посівних площ, 20,7 тис. голів корів. У структурі СГОК переважають багатофункціональні (38%), а світовий досвід свідчить, що ця форма найбільш досконала і доцільна ,але має складну організаційну структуру та функціональні зв'язки.

Створення нових та розбудова вже існуючих кооперативів стимулюється змінами до діючого законодавства. Так, Мінагрополітики розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та до деяких інших законодавчих актів України". Прийняття та реалізація запропонованих змін дозволяє особистим селянським господарствам зменшити власні витрати та збільшити свої доходи, отримати доступ до державної підтримки. В цілому це призведе до збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення рівня життя сільського населення, а відтак, до розбудови кооперативного руху в цілому. Таким чином, з розвитком обслуговувальної кооперації активізуються процеси вертикальної і горизонтальної інтеграції з оптимізацією використання фінансових, інформаційних і сировинних ресурсів. Тобто, розвиток обслуговувальної кооперації є пріоритетним напрямком державної економічної політики в аграрній сфері. Це, у свою чергу, вимагає спрямування вектора державної бюджетної політики в сільському господарстві на стимулювання розвитку обслуговувальних кооперативів. Потребує вдосконалення і законодавча база стосовно обслуговувальної кооперації, але за умов, що склалися в Україні, найбільш дієвим та ефективним засобом державного впливу на прискоренні її розвитку є мотиваційний механізм, який передбачає широкий спектр заходів стимулювання участі товаровиробників АПК у створенні та функціонуванні обслуговувальних кооперативів. [6]

Необхідно передбачити в державному бюджеті кошти на забезпечення заходів стимулювання. Для цього доведеться або обмежити витрати на підтримку сільськогосподарських товаровиробників і звільнені кошти спрямувати на розвиток обслуговувальної кооперації , або бюджетні пільги надавати переважно або виключно членам СГОК.

1. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи

Закон України " Про сільськогосподарську кооперацію " визначає, що сільськогосподарський обслуговуючий кооператив являє собою кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності [1].

Одна з важливих передумов формування і успішної діяльності обслуговуючих кооперативів полягає у територіальній концентрації сільськогосподарських товаровиробників, а обов'язковою умовою початку розробки проекту організації кооперативу має бути їх ініціатива та зацікавленість. Важливе значення має також підтримка становлення кооперативу з боку органів державного управління та сільськогосподарських громадських об'єднань. Конкретна робота із створення кооперативу може здійснюватися лише за наявності лідера, який може його очолити. [10]

Особливість обслуговуючого кооперативу полягає в тому, що він:

1. належить сільськогосподарським товаровиробникам - своїм членам-клієнтам і управляється ними на демократичних засадах;

2. надає своїм членам ті послуги, які необхідні для їх власних колективних, фермерських чи особистих підсобних господарств;

3. не ставить за мету отримання прибутку для себе, а передбачає збільшення прибутку господарств своїх членів.

Специфічною й найхарактернішою рисою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства та його клієнта. Це має важливе стимулююче значення, сприяє орієнтації інтересів учасників кооперативного підприємства, насамперед на пошук економічної вигоди у групових діях.

На початковому етапі створення обслуговуючого кооперативу потрібно вирішити питання: чи є реальна необхідність у цьому? Чи поліпшить кооператив існуючу ситуацію і що для цього потрібно? Досягається це шляхом вирішення таких питань:

Ш визначається потенційний обсяг операцій з надання послуг;

Ш здійснюється пошук лідера, спроможного реалізувати задум про створення кооперативу;

Ш визначається обсяг необхідних фінансових і матеріальних ресурсів;

Ш оцінюються потенційні можливості майбутніх членів-клієнтів щодо здійснення ними відповідних внесків на створення матеріально-технічної бази кооперативу і участі в його діяльності.

Членами кооперативу повинні бути тільки сільськогосподарські товаровиробники. Невиробники сільськогосподарської продукції не можуть бути членами обслуговуючих кооперативів. Інакше такі кооперативи перетворяться в комерційні структури. До того часу, поки немає лідера, спроможного добре організувати роботу кооперативу, важко розраховувати на успішну його діяльність. Після вивчення всіх особливостей створення і діяльності конкретного кооператив роблять висновок про доцільність його створення.

Якщо приймається позитивне рішення, то створюється організаційний комітет, на який покладаються такі функції:

ь підготовка пропозицій щодо організації кооперативу;

ь визначення потенційних членів кооперативу, розмірів вступних внесків і внесків до пайового фонду кооперативу;

ь розробка проектів установчого договору про створення кооперативу та його статуту;

ь організація перших установчих зборів членів кооперативу [12].

Організаційний комітет пропонує потенційним членам підписати угоду про створення кооперативу. Така угода являє собою згоду бути членом кооперативу, здійснювати через нього певний обсяг операцій, вкласти в нього певний капітал. Організаційний комітет скликає перші загальні установчі збори членів-клієнтів кооперативу. На них приймаються установчі документи, обирається голова кооперативу, правління, спостережна рада, ревізійна комісія.

В установчих документах кооперативу повинні бути визначені:

1. права, обов'язки, відповідальність членів кооперативу і порядок виходу з нього;

2. процедура скликання зборів членів кооперативу, включаючи повідомлення членів про час і місце проведення зборів, порядок денний, порядок їх ведення, принцип голосування;

3. порядок виборів керівних органів кооперативу;

4. обов'язки голови кооперативу, правління, спостережної ради, ревізійної комісії і виконавчої дирекції;

5. порядок укладання контрактів з членами кооперативу;

6. порядок внесення поправок і змін до статуту кооперативу.

Всі кооперативи повинні пройти процедуру державної реєстрації. Вона проводиться у районній державній адміністрації або виконавчому комітеті районної ради за місцезнаходженням кооперативу в порядку, передбаченому для суб'єктів підприємницької діяльності. До заяви про реєстрацію кооперативу додають установчий договір, статут, протокол зборів, що прийняли рішення про створення кооперативу, список членів правління, програму діяльності кооперативу. Державна реєстрація кооперативу здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання необхідних документів районною державною адміністрацією або виконавчим комітетом районної ради. Відмова у державній реєстрації кооперативу може бути оскаржена в судовому порядку. Для функціонування кооперативу потрібний відповідний капітал у поєднанні з певною кількістю робочої сили. Члени кооперативу повинні взяти на себе відповідальність за фінансування свого підприємства. Плани фінансування кооперативу мають узгоджуватися з принципами кооперації, із законодавством про кооперацію та внутрішніми нормами функціонування кооперативу. Пайовий внесок кожного члена кооперативу повинен залежати від обсягу використання ним послуг кооперативу. Здійснювати послуги через кооператив з відповідними основними і при домовленості додатковими внесками - обов'язок членів-клієнтів кооперативу. За результатами діяльності кооперативу формується грошова виручка, як джерело поповнення неподільного, пайового та резервного фондів, формування фонду навчання, виплат найманому персоналу, нарахування на паї і кооперативних виплат. Частина виручки, що залишається для цієї мети, дозволяє знизити потребу в позичках, зосередити контроль над капіталом у межах підприємства. [15]