Размещено на http:/mego.info

Размещено на http:/mego.info

ВНУТРІШНЄ ПЕРЕКОНАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ СУДДІ У МЕХАНІЗМІ ПРИЙНЯТТЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Хопта С.Ф., здобувач

юридичного факультету

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У роботі досліджено теоретико-правові та практичні аспекти внутрішнього переконання судді та його професійної правосвідомості, що відіграють ключову роль у прийнятті судових рішень. Автором визначено місце внутрішнього переконання та професійної правосвідомості судді у механізмі прийняття судового рішення. З'ясовано сутність внутрішнього переконання судді з позиції правового змісту цього поняття. Виокремлено та проаналізовано критерії формування внутрішнього переконання судді.

Ключові слова: внутрішнє переконання судді, правосвідомість судді, правосуддя, судова практика, судове рішення, механізм прийняття судових рішень.

В работе исследованы теоретико-правовые и практические аспекты внутреннего убеждения судьи и его профессионального правосознания, которые играют ключевую роль в принятии судебных решений. Автором определено место внутреннего убеждения и профессионального правосознания судьи в механизме принятия судебного решения. Выяснена сущность внутреннего убеждения судьи с позиции правового содержания этого понятия. Выделены и проанализированы критерии формирования внутреннего убеждения судьи.

Ключевые слова: внутреннее убеждение судьи, правосознание судьи, правосудие, судебная практика, судебное решение, механизм принятия судебных решений.

Hopta S.F. THE INTERNAL BELIEFS AND PROFESSIONAL JUDGE LEGAL CONSCIOUSNESS IN THE MECHANISM OF JUDICIAL DECISIONS

In this work the theoretical and practical aspects of legal and internal beliefs and his professional judges legal consciousness, which play a key role in judicial decisions. The author defines the place of internal beliefs and professional judges legal conscience in the mechanism of a judicial decision. The essence of internal belief judge from the position of the legal content of the concept. Singled out and analyzed the criteria of the internal belief of the judge.

Key words: judge internal beliefs, judge legal consciousness, justice, judicial practice, judicial decision, mechanism for making of judicial decision.

У теорії права існує точка зору, згідно з якою суддя у своїй діяльності досягає мети правосуддя внаслідок дії двох взаємопов'язаних процесів, практичного - правозастосування як реалізація норм права для вирішення правового спору та суб'єктивного - в основу якого покладається професійна правосвідомість судді, яка наповнює процес розгляду справи аксіологіч - ним змістом, і саме завдяки якій судочинство і стає правосуддям [1, с. 130]. Правосвідомість як ідеологічна основа внутрішнього переконання і регулятор поведінки у межах вимог закону допомагає судді з'ясувати сенс і зміст закону, обумовлює правильне застосування правових норм при формуванні законного, обґрунтованого, справедливого акту правосуддя. Проблема професійної правосвідомості у формуванні внутрішнього суддівського переконання як знання, у вірогідності якого суддя не сумнівається, - це проблема правильності реалізації вимог матеріального і процесуального закону у прийнятому по справі рішенні.

Враховуючи вказане вище та визначаючи доцільність вивчення теоретико-правових та практичних аспектів внутрішнього переконання судді та його професійної правосвідомості, що відіграють ключову роль у прийнятті судових рішень, задачею цього дослідження стане: 1) визначення місця внутрішнього переконання та професійної правосвідомості судді у механізмі прийняття судового рішення; 2) дослідження сутності внутрішнього переконання судді з позиції правового змісту цього поняття;

1) виокремити та проаналізувати критерії формування внутрішнього переконання судді.

Теоретичною базою дослідження стали праці таких вчених як В.Б. Авер'янов, Н.М. Ахтирська, И.Л Дроздович, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, М.В. Костицький, О.В. Кузьменко, В.Я. Марчак, О.М. Пасенюк, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов. Хоча, потрібно наголосити на відсутності наукових праць, присвячених означеній юридичній проблематиці, де було з'ясовано професійні чинники щодо формування внутрішнього переконання судді та аспектів внутрішнього переконання та професійної правосвідомості у прийнятті рішення суддею.

Пріоритетність матеріальних явищ, пошук матеріального у діях і вчинках судді довгий час були універсальним підходом вирішення правових проблем та досліджувалися як основа судового рішення. Але, як і будь-яка розумова діяльність, прийняття судового рішення пов'язане з суб'єктивністю правосвідомості судді та його внутрішнім переконанням. Суддя має власну індивідуальність, ця особливість найяскравішим чином проявляється у здійсненні правосуддя. Він виконує у суспільстві виняткову соціальну роль - безпосередньо реалізує судову владу, яка має процесуальну форму - форму судових рішень, що ґрунтуються як на переконаності судді у правильності висновків

у справі та обґрунтовується його емоційним ставленням до обставин справи. Здійснювати правосуддя тільки на підставі досконалого знання законодавства не можливо, оскільки закон завжди має букву і дух. Тільки вміння судді знаходити рішення у суперечці та на злитті цих двох субстанцій є основою справедливого судового рішення. Цицерон застерігав про небезпеку зневаги до духу закону та вказував, що протизаконня часто вчиняється у зв'язку з перекрученням права, його точним, але злісним тлумаченням. Де висновок перемир'я з ворогом на тридцять днів, а по ночах спустошення його землі з чистою совістю - обман, а не законність [2, с. 12]. Правосуддя як суспільне явище складається із системи заходів і прийомів діяльності суду, як суб'єктивне явище - рухоме професійною правосвідомістю судді. Суддя виносить рішення (вирок) на підставі професійної правосвідомості та за своїм внутрішнім переконанням, де правосвідомість судді відіграє значну роль, забезпечуючи розуміння і тлумачення законів, вона є основою його внутрішнього переконання у процесі розгляду справи по суті.

Досліджуючи означену проблему необхідно розуміти, що ці два поняття не є тотожніми. Професійна правосвідомість судді має загальний характер по відношенню до внутрішнього переконання, яке виникає в процесі розгляду кожної конкретної справи. Правосвідомість судді як суб'єктивна реакція судді на правові норми, тобто сукупність поглядів, ідей, що відображають ставлення судді до традицій, звичаїв, моральних принципів, норм поведінки, професійних обов'язків, норм права, законності, правосуддя, уявлення про те, що є правомірним і неправомірним, пов'язане із внутрішнім переконанням судді як усвідомленої потреби судді у використанні ним власних думок, поглядів і знань [3, с. 541]. Професійна правосвідомість судді існує з самого початку розгляду справи, а внутрішнє переконання з'являється у результаті цієї діяльності. Факти і обставини, які необхідно з'ясувати судді, у житті існували самі по собі, були об'єктивними незалежно від правосвідомості останнього, але саме його правосвідомість дозволяє правильно пізнати і кваліфікувати їх з позицій вимог закону. Внутрішнє переконання та професійна правосвідомість судді є правовими категоріями, що відображають суб'єктивний елемент у діяльності судді як суб'єкта процесуальних правовідносини щодо здійснення правомочностей по вирішенню питань права у судовому процесі. Зазначені поняття як суб'єктивні елементи пов'язані з логікою мислення останнього.

У процесуальній літературі науковці вказують на нерозривний зв'язок внутрішнього переконання і професійної правосвідомості судді. Дискусійним є питання про характер зв'язку зазначених категорій, оскільки професійна правосвідомість судді розуміється як форма свідомості останнього, що відображає правову дійсність у формі юридичних знань і оціночних відносин до права і практики його реалізації, правових установок і ціннісних орієнтацій [4, с. 13]. Вчені вказують, що професійна правосвідомість судді як суб'єктивне явище складається з уявлень судді про право, його цінності, зправової психології і навіть індивідуальної або емоційної масової реакції на право, часом інтуїтивно, підсвідомо (як реакція на порушення норм писаного права) [4, с. 14]. Розглядаючи усі характеристики властивостей і сторін професійної правосвідомості судді, на нашу думку, поєднання професійної правосвідомості та внутрішнього переконання полягає у сукупності знань і відношення до права, а також ті переживання, які суддя має в момент оціночної розумової діяльності. Професійна правосвідомість судді є основою, передумовою формування його внутрішнього переконання, на основі якої знання права, відношення до права і правовідносин відповідають принципам і правилам права та формується внутрішнє переконання судді по кожній конкретній справі.

Отже, професійна правосвідомість судді є сукупністю уявних і чуттєвих оцінок правових явищ, правових відносин взагалі, а внутрішнє переконання судді є результатом і критерієм дослідження судді по кожній конкретній справі як психологічний емоційно-інтелектуальний стан судді, що полягає у почутті впевненості у правильності застосованих знань, у правильній оцінці фактів та доказів по справі і у правильності зроблених висновків. Передумовою формування внутрішнього переконання є правосвідомість судді (як суб'єктивний фактор) автономія та його незалежність (як об'єктивний фактор) у процесі судового розгляду. Підставою для внутрішнього переконання є інформація, одержана суддею у розгляді судової справи.

На нашу думку, схема механізму прийняття рішення суддею виглядає як об'єктивний взаємозв'язок трьох компонентів: а) узагальнення дійсності у правових категоріях; б) емоційне сприйняття правової дійсності й формування бажання її змінити; г) вольове регулювання поведінки, яке полягає у вирішенні зміни правової дійсності; у виборі, розробці шляхів і засобів здійснення поставлених завдань.

Гносеологічна природа внутрішнього переконання судді виявляється у тому, що: 1) внутрішнє переконання - це результат пізнавальної діяльності судді, результат відображення у свідомості судді предмета дослідження; 2) внутрішнє переконання - це процес посвідчення в істинності (хибності) знань про досліджувані обставини справи.

Логічна природа переконання полягає у тому, що внутрішнє переконання судді має являти собою категоричний, однозначний висновок, який не допускає жодних сумнівів судді у формуванні правильності рішення (вироку). Психологічна природа внутрішнього переконання судді характеризується певним станом свідомості судді - впевненістю у правильності прийнятого по справі рішення (вироку), а також вольовою готовністю діяти у відповідності зі своїм внутрішнім переконанням. Отже, з психологічного погляду, переконання - це впевненість, відсутність сумнівів у істинності висновків. Сумнів, як складний психологічний стан включає усвідомлення недоведеності, непереконаності, переживання, незадоволення тим, що видається за істину, за вирішення поставленого завдання» [5, с. 147]. А.Р. Ратінов, вважає, що сумніви відіграють позитивну роль, оскільки стимулю-

ють до пошуку нових даних з метою спростування останніх. Відповідно до психологічної термінології почуття впевненості та сумніву є інтелектуальними емоціями, що складають основу внутрішнього переконання [6, с. 200]. У психологічному аспекті внутрішнє переконання можливо розглядати в динаміці (як процес його формування) і статиці (як результат). У процесі його формування створюється власна думка судді, яка є подоланням й усуненням сумнівів та невпевненості.

Соціальна природа внутрішнього переконання судді, знаходить своє відображення: