Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Законодавче визначення поняття та юридичні ознаки фермерського господарства

1.1. Розвиток законодавства про фермерське господарство

1.2. Поняття та юридичні ознаки фермерського господарства

Розділ 2. Порядок створення фермерського господарства

2.1. Право на створення фермерського господарства

2.2. Отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства

2.3 Державна реєстрація фермерського господарства як суб'єкта аграрного підприємництва

Розділ 3. Фермерські правовідносини

3.1. Земельні правовідносини фермерського господарства

3.2. Майнові правовідносини фермерського господарства

3.3. Господарські правовідносини фермерського господарства

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Висновки

Список використаних джерел

Анотація

Вступ

Важливим напрямом соціально-економічних перетворень в аграрному секторі економіки після проголошення державної незалежності України було урізноманітнення організаційно-правових форм господарювання в АПК та створення сприятливих умов для їх ефективної діяльності.

Ринкові перетворення в економіці України обумовили формування багатоукладної системи господарювання, де поряд з державними, приватними, орендними підприємствами, господарськими товариствами, виробничими кооперативами отримали розвиток фермерські господарства. Вони повинні розглядатися не як альтернатива великотоварному виробництву, а як об'єктивно необхідне йому доповнення, що дозволить більш повно розкрити і використати потенціал сільського господарства.

Функціонування сучасних фермерських господарств створює передумови для підвищення ефективності аграрної економіки, розширюючи можливості раціонального використання природних і економічних ресурсів аграрного виробництва. Фермерські господарства в ринковій економіці повинні стати однією з основних організаційно-правових форм здійснення громадянами України (переважно селянами) їхніх земельних прав. Саме вони створюють можливість цим суб'єктам реалізувати свої права через родинно-сімейну форму господарювання для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

19 червня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про фермерське господарство ”. Даний законодавчий акт прийшов на зміну Закону України від 20 грудня 1991 р. “Про селянське (фермерське) господарство ”, який, виконавши свою історичну місію забезпечення відродження після 70-річної заборони фермерського сектору сільського господарства нашої держави, застарів і не відповідав сучасним реаліям діяльності фермерських господарств в Україні. Закон України “Про фермерське господарство ” підготовлений на основі узагальнення практики діяльності більше 60 тис. фермерських господарств, створених в нашій державі в період 1991-2002 рр. Безперечно, він ввібрав у себе ті положення фермерського закону 1991 року, та його нової редакції 1993 року, які витримали випробування часом і сприяли становленню фермерського руху, зайняттю ним власної “ніші” у структурі агропромислового комплексу України. Разом з тим, в новому Законі знайшли відображення й нові положення, які спрямовані на забезпечення розширення сфери фермерського господарювання у сільськогосподарському виробництві, підвищення ефективності фермерського господарювання та росту конкурентоспроможності продукції фермерських господарств.

Дослідженню проблем становлення, функціонування та ефективного розвитку фермерських господарств як однієї з форм підприємницької діяльності у процесі ринкових перетворень в аграрному секторі економіки присвячені наукові праці Н.І.Титової, В.В.Устюкової, Г.В.Чубукова, О.О.Погрібного, Н.М.Оніщенко, Т.П.Проценко, М.С.Долинської, М.В. Шульги, В.П. Жушмана, П.Ф. Кулинича, М.Я.Ващишин, В.Ю.Уркевича, В.І.Лебідя, Л.В.Логуш, Г.А.Волкова та багатьох інших вчених. Однак основні дослідження правового статусу фермерських господарств припадають на кінець 90-х, початок 2000-х років, хоча й досі залишаються невирішеними окремі суперечності та прогалини фермерського законодавства.

Предметом дослідження є приписи нормативно-правових актів фермерського, аграрного, земельного, цивільного, господарського та іншого законодавства України, практика його застосування та спеціальна аграрно-правова й земельно-правова література з питань діяльності фермерських господарств.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини за участю фермерських господарств як суб'єктів підприємницької діяльності.

Завдання дослідження :

Відстежити еволюцію правового статусу фермерського господарства;

З'ясувати поняття та юридичні ознаки фермерського господарства;

Охарактеризувати прядок створення фермерського господарства;

Проаналізувати внутрішні фермерські правовідносини: земельні, майнові, організаційні та господарські;

Виявити недоліки правового регулювання фермерських відносин та запропонувати способи їх усунення.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання теоретичних положень та висновків даної роботи у навчальному процесі, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних та аграрних вищих навчальних закладів. Структура дипломної роботи обумовлюється метою і завданнями дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що розподілені на 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить 95 сторінок.

Розділ 1. Законодавче визначення поняття та юридичні ознаки фермерського господарства

1.1 Розвиток законодавства про фермерське господарство

Правову базу для створення, діяльності та припинення існування фермерських господарств створює законодавство, яке Н.І.Титова поділила на три групи:

загальне законодавство, що діє стосовно всіх господарюючих суб'єктів;

галузеве (земельне, аграрне, цивільне , трудове, фінансове та інше) законодавство, яке закріплює певні однорідні суспільні відносини і стосується фермерських господарств;

фермерське законодавство, як специфічна спеціалізована, комплексна галузь законодавства, що формується як галузеве утворення і яке присвячене лише ФГ Титова Н. Фермер і закон.- Львів. -1996., С.8..

Щодо загального законодавства, то провідна роль у ньому належить Конституції України. Її прийняття створило досить чіткий правовий фундамент для розвитку галузевого та спеціального, зокрема, фермерського законодавства.

Важливе значення для регулювання земельних і майнових відносин у сільському господарстві України, організації господарської діяльності, оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, створення і функціонування господарюючих аграрних суб'єктів мають приписи Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення : монографія / [А.П.Гетьман, М.В.Шульга, А.М.Статівка та ін.] ; за ред. А.П.Гетьмана та В.Ю.Уркевича. - Х. Право, 2012. С.127.

Відродження аграрного підприємництва в Україні розпочалося з прийняттям Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991р. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991р. // ВВР, 1992р., №14, ст.186. Цей закон встановив правові умови і порядок одержання земельних ділянок для створення фермерських господарств і тим самим започаткував юридичну можливість їх виникнення вже на перших етапах проведення радикальної земельної реформи Шульга М.В., Жушман В.П., Кулинич П.Ф., Уркевич В.Ю. Фермерське господарство : правові засади створення, функціонування та припинення : Навчально-практичний посібник / За ред. М.В. Шульги.- Х. : ТОВ «Одіссей», 2004. с.3.. Фермерські господарства стали першим реальним втіленням свободи аграрної підприємницької діяльності в Україні. Правові засади фермерства були діаметрально протилежними принципам діяльності колгоспів і радгоспів, що десятки років займали монопольне становище у сфері сільськогосподарського виробництва Радянського Союзу.

Найбільш істотною відмінною рисою селянського (фермерського) господарства був і досі залишається родинно-сімейний характер його суб'єктного складу, який максимально сприяє формуванню почуття господаря і передачі досвіду з покоління в покоління у селянській сім'ї.

Важливим є відстеження еволюції правового статусу фермерських господарств в Україні на основі трьох редакцій Закону України «Про фермерське господарство» від 1991, 1993 і 2003 років і формулювання пропозицій по вдосконаленню чинного фермерського законодавства.

Варто відзначити, що запровадження фермерства відбувалося дуже обережно, як з точки зору законодавчого забезпечення, так і практичної реалізації. Основними причинами, що стримували «масову фермеризацію», були невпевненість селян у сталості землевикористання і недоліки першого фермерського закону. Цей закон передбачав три правові форми використання земель для ведення селянського (фермерського) господарства :

довічне успадковуване володіння землею;

приватну власність на землю;

оренду земельної ділянки.

При цьому право приватної власності на земельну ділянку могло набуватися лише після шести років володіння нею, а розміри обмежувалися 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель. Оренда земельної ділянки вважалася не основною, а додатковою правовою формою фермерського землевикористання. Особам, які виявили бажання створити селянське (фермерське) господарство, надавалися земельні ділянки із резервного фонду у розмірі середньої земельної частки, яка обчислювалася з розрахунку всіх працюючих у сільському господарстві і соціальній сфері села, а також пенсіонерів з їх числа.

Варто відзначити, що правові передумови паювання земель і майна колективних сільськогосподарських підприємств були вперше передбачені саме Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року, однак стосувалися лише тих членів КСП , котрі побажали займатися фермерством. Як зазначала Н.І.Титова, більшість фермерських господарств були створені на перших етапах проведення радикальної земельної реформи в процесі реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств. Переважно вони організовувалися на землях колективної власності Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. проф. Титової Н.І. - Львів : ПАІС, 2005.-368с. с.172. .

Характерною рисою першого фермерського закону була детальна регламентація земельних відносин у фермерському господарстві, яка була зумовлена відсутністю відповідних спеціальних норм у тогочасному Земельному Кодексі України. Підтвердженням тому є те, що половина норм цього закону мала земельно-правову природу, а шість із десяти підстав для припинення діяльності селянського (фермерського) господарства були пов'язані із припиненням права власності на землю, довічного успадкованого володіння землею чи оренди земельної ділянки. Це свідчить про нерозривний зв'язок виробничої сільськогосподарської діяльності із процесом землевикористання.