Правовий інститут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. Усі основні закони та інші нормативно-правові акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства, його ролі в економіці України Щербина В.С. Суб'єкти господарського права : монографія. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 264 с. ,С.54..

Підприємство -- це суб'єкт господарювання. Суть визначення «суб'єкт господарювання» полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовий колектив якого на професійній основі (у вигляді промислу) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як суб'єкт господарювання підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність. Фермерське господарство є сільськогосподарським товаровиробником, що здійснює виробництво продукції тваринництва та рослинництва. Як правило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток організацій (на відміну від неприбуткових організацій -- релігійних, об'єднань громадян тощо), хоча можуть створюватися і для некомерційної діяльності (ч. 2 ст. 62 Господарського кодексу України). Фермерське господарство належить до комерційних організацій, оскільки має на меті отримання прибутку.

Питання організаційно-правової форми ведення фермерського господарства досліджувались у аграрній юридичній науці. Т.П.Проценко вважає, що фермерське господарство не потребує статусу юридичної особи і відповідні зміни мають бути внесені до законодавства України, за якими фермерське господарство набувало статусу юридичної особи за власним бажанням Проценко Т.П. Проблеми права власності селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств громадян і порядок їх ведення // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві. Монографія. К.: 2001, с.52.. В.І.Лебідь вважає, що встановлення імперативності щодо наявності організаційно-правової форми виключно у вигляді юридичної особи при веденні фермерського господарства не можна вважати виправданим, оскільки законодавство України дозволяє виступати учасником земельних, майнових, виробничо-господарських, фінансових, податкових, трудових правовідносин не лише юридичним, а й фізичним особам. Крім того, при веденні фермерського господарства фізичною особою, яка зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, наявні певні переваги щодо звітності та оподаткування Лебідь В.І. Організаційно-правова форма фермерського господарства : чи потрібна імперативність ? // Бюлетень Міністерства юстиції України. № 4 (54), 2006, С.68-74. .

На нашу думку, варто погодитися з Н.М.Оніщенко, яка пропонує визнати фермерське господарство особливою організаційно-правовою формою юридичної особи Оніщенко Н.М. Деякі проблеми правового регулювання створення та діяльності фермерських господарств // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. с.392., адже фермерському господарству властиві всі ознаки сільськогосподарського підприємства, визначені Податковим кодексом України, а також характерні власні, спеціальні ознаки. За законодавством Російської Федерації фермерське господарство -- це форма підприємництва без створення юридичної особи. Однак останнім часом дедалі частіше в російській науково-теоретичній літературі висловлюються пропозиції щодо надання селянському (фермерському) господарстві статусу юридичної особи Устюкова В.В. О возможности признания крестьянского (фермерского) хозяйства юридическим лицом // Современные приоритеты в развитии аграрного, земельного и экологического права. Москва, Институт государства и права РАН, 2 марта 2012 г. С. 26-31..

Важливою ознакою фермерського господарства є визнання його сільськогосподарським товаровиробником. Визначення сільськогосподарського товаровиробника пропонує Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.// Голос України. - 1997. - № 150. - 13 серпня., відповідно до якого сільськогосподарським товаровиробником є фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції за наявності сільськогосподарських угідь ( ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень ) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, у якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу.

Фермерське господарство повністю відповідає вимогам, які ставить законодавець до сільськогосподарських товаровиробників, адже виробництво сільськогосподарської продукції є основним предметом їх діяльності, а землі сільськогосподарського призначення є основним засобом виробництва. Сільськогосподарська продукція виробляється як товар, тобто для реалізації, а не для власного споживання, тобто метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку, що характерно усім суб'єктам підприємницької діяльності.

Ризиковість є ознакою підприємницької діяльності, однак фермерському господарству властивий підвищений ризик, який зумовлений значним впливом природно-кліматичних факторів на біологічні процеси сільськогосподарського виробництва. До негативних факторів, що супроводжують сільськогосподарське виробництво, можна також віднести : сезонний характер виробництва, сповільнений оборот капіталу, низьку норму прибутку. Ці фактори знайшли своє закріплення у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства України на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року «Про стимулювання розвитку сільського господарства України на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №11. - Ст.52., як такі, що зумовлюють необхідність надання сільськогосподарським товаровиробникам державної фінансової та іншої підтримки. Одним із проявів такої підтримки є пільгова система оподаткування сільськогосподарських підприємств у формі фіксованого сільськогосподарського податку, передбаченого Податковим кодексом України, об'єктом оподаткування якого є площа сільськогосподарських угідь, а не прибуток підприємства. До речі Податковим кодексом України збережений діючий досі порядок оподаткування сільськогосподарських підприємств. Крім того, передбачені додаткові пільги тим підприємствам, які функціонують у гірських та поліських зонах, де є складні кліматичні умови Податковий кодекс України.- К. : Юрінком Інтер, 2010. .

Сільськогосподарське підприємство має отримати у відповідному органі державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. Проблеми розвитку аграрного та земельного права України : монографія / В.І.Семчик, П.Ф.Кулинич, В.М.Єрмоленко [та ін.] ; за заг. ред. В.І.Семчика, П.Ф.Килинича. - К.: Ред. журн. «Право України»; Х. : право, 2013., С.121.

Фермерські господарства користуються особливою державною підтримкою, яка спрямовується їм за посередництвом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. За рахунок коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств оплачуються роботи по розробці землевпорядної документації для фермерських господарств, закуповується сільськогосподарська техніка тощо.

Якщо фермерське господарство організовується у місцевості, яка віддалена від населеного пункту, то за рахунок коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та коштів місцевого бюджету облаштовується відокремлена фермерська садиба з наданням їй окремої поштової адреси та підведенням необхідних комунікацій.

Запровадження фермерства є поверненням до історичних українських традицій господарювання сільських сімей з наступністю поколінь, передачею досвіду від батька до сина. Тому логічним є зниження вікового цензу для членства у фермерському господарстві з 16-річного до 14-річного віку, за умови якщо батьки таких дітей є засновниками чи членами фермерського господарства. До членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини ( її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти). Таким детальним переліком роичів - членів фермерського господарства Закон України «Про фермерське господарство» був доповнений 21 жовтня 2009 року.

Громадянство України є обов'язковою умовою членства у фермерському господарстві. Це зумовлено тим, що землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві приватної власності лише громадянам України. Земельна ділянка може належати фермерському господарству на праві приватної власності, за договором оренди, а також бути приватною власністю членів фермерського господарства.

Як і кожен суб'єкт підприємницької діяльності, фермерське господарство має право найму робочої сили. Нагадаємо, що за попереднім фермерським законодавством участь найманих працівників у роботі фермерського господарства була суттєво обмежена. Сьогодні жодних обмежень у цьому не передбачено.

Як справедливо зазначає В.В. Устюкова, визначальною є “сімейна” ознака фермерського господарства, яка і відрізняє його від інших організаційно-правових форм господарювання Устюкова В.В. Правовое положение крестьянского (фермерского) и личного подсобного хозяйства в условиях аграрной реформи. М., 2000. - 193 с., С.33.. Вона вважає, що доцільно було би відобразити в законі й “професійну” ознаку фермерського господарства, зазначивши, що хоча би для одного з його членів (голови господарства) ведення такого господарства повинно бути основним “місцем роботи”. Опосередковано професійний характер зайняття фермерством був закріплений у ст.6 Закону України “Про фермерське господарство”, що встановлювала вимоги щодо проходження професійного відбору громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство. Позитивний висновок професійної комісії засвідчував наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. За чинним законодавством скасовано імперативну вимогу щодо проходження професійного відбору засновниками фермерського господарства. Проте вони не позбавлені обов'язку подавати документи, що підтверджують їх професійну придатність до зайняття сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, з урахуванням загального правового статусу підприємства, особливого правового статусу сільськогосподарського товаровиробника формується спеціальний правовий статус фермерського господарства.

До юридичних ознак фермерського господарства варто віднести, насамперед, наступні:

фермерське господарство є самостійним статутним суб'єктом господарювання - підприємством;

фермерське господарство є юридичною особою, а не користується її статусом;

фермерське господарство є сільськогосподарським товаровиробником, зокрема сільськогосподарським підприємством;

предметом діяльності фермерського господарства є сільськогосподарське виробництво, переробка та реалізація власновиробленої сільськогосподарської продукції в обсязі , що перевищує 75 % валового доходу;

метою діяльності фермерського господарства є отримання прибутку, що характеризує його як суб'єкта підприємницької діяльності;