- здійснює на організованому аграрному ринку фінансові інтервенції шляхом купівлі окремих об'єктів державного цінового регулювання на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксингу) у розмірі не менше мінімальної закупівельної ціни;

- готує пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, і подає їх на розгляд Мінагрополітики;

- організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників Фонду;

- забезпечує поширення інформації про кон'юнктуру аграрного ринку;

За умов створення правової бази для врегулювання діяльності суб'єктів оптового ринку сільськогосподарських товарів особливої ваги набуває визначення правового статусу агроторгового дому (АТД), який можна вважати мало ресурсною формою ринкової інфраструктури зі збереженням традицій прямих зв'язків і найбільш оптимальною моделлю виходу сільськогосподарських виробників на зовнішній та внутрішній ринки.[45;43] Торгові доми - це продукт самоорганізації виробників з метою формування оптових партій товарів.

Окрім Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Аграрної біржі», вагомим щодо розгляду правового статусу торгових домів можна вважати Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім. [26] Виходячи з якого, агроторговий дім - це спеціальний суб'єкт господарювання, що організовується переважно в формі господарського товариства, діяльність якого спрямована на надання послуг зі створення належних умов для обігу сільськогосподарської продукції, координації взаємодії сільгоспвиробників з аграрними біржами, іншими суб'єктами аграрного ринку, а також проведення торговельно-посередницької, організаційно-виробничої, інформаційно-координаційної, аналітико-консультативної та іншої діяльності.

Основними завданнями агроторгових домів є:

- організація аграрних ринків у зоні дії агроторгових домів та забезпечення їх взаємодії з міжрегіональними риками сільськогосподарської продукції;

- координація дій товаровиробників регіону з накопичення та реалізації сільськогосподарської продукції через систему аграрних бірж, формування лотів сільськогосподарської продукції і переробки, що встановлюються на торги.;

- сприяння товаровиробникам в одержанні максимальних прибутків від реалізації сільськогосподарської продукції, сировини та продукції їх переробки;

- вивчення та аналіз ринкової ситуації з широкого переліку товарних груп, які можуть бути продані або куплені сільськогосподарськими, переробними, агросервісними, торговельними та іншими підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- узгодження цін та інших умов, забезпечення організації заготівлі, зберігання та відвантаження продукції покупцям;

- вивчення стану організації виробництва агропромислової продукції в зоні дії агро торгового дому, підготовка пропозицій щодо кооперації, інтеграції виробництва та реалізації;

- та інші.

Таким чином, необхідною умовою організації аграрного оптового ринку є створення агроторгових домів як одного з елементів цього ринку за участю сільськогосподарських товаровиробників.

З метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання було прийнято Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за держані кошти». [13] Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року регулює порядок державної заставної закупівлі зерна. [12]

Відповідно до статті 12 даного Закону згідно із режимом державних заставних закупівель аграрний фонд (кредитор) надає бюджетну позику виробнику зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання далі - позичальник), під заставу такого об'єкта, що оформлюється переданням кредитору простого чи подвійного складського свідоцтва або складської квитанції.

Розмір суми бюджетної позики не може перевищувати 80 відсотків вартості застави, розрахованої, виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни.

Бюджетна позика надається на строк, встановлений сторонами, який не може перевищувати строк одного маркетингового періоду. Пролонгації та дисконтування (списання) основної суми та процентів не припускаються. Відшкодування витрат із сертифікації, ставки, зберігання, відвантаження, обробки, переробки та страхування предмета застави, а також його реєстрації у державному реєстрі застав здійснюється позичальником за власний рахунок.

Бюджетна позика у межах режиму заставних закупівель є платною. Плата за використання бюджетної позики встановлюється на рівні 50 відсотків від середньозваженого процента за кредитами банків, наданих строком до 12 календарних місяців та повністю забезпечених заставою, який фактично склався станом на 1 червня поточного бюджетного року. Порядок розрахунку такого середньозваженого процента визначається постановою Кабінету Міністрів України на підставі подання Національного банку України.

Розмір плати за використання бюджетної позики оприлюднюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку щорічного періоду заставних закупівель.

Бюджетні позики у межах режиму заставних закупівель щорічно надаються у період з 1 липня поточного бюджетного року до 1 квітня наступного бюджетного року.

Отже, у сучасних умовах господарювання держава здійснює втручання у ринкові процеси як активний суб'єкт ринку. В практиці господарювання найважливішого значення набули такі важелі як ціновий, податковий, кредитний, страховий, фінансово-економічний тощо. Саме ці напрямки знайшли відображення в Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України». Важливе значення мають положення даного Закону про порядок регулювання цін на певні товари аграрного ринку, серед яких і зернові. Державою забезпечується встановлення максимальних та мінімальних цін на зернові культури.

Державне регулювання цін на зернові культури в умовах ринку набуває принципово нових рис. Воно передбачає визначення цілей і прогнозування їх реалізації, тобто прогноз, розроблення програм аграрного бюджету із застосуванням цінового механізму. Досвід господарювання в аграрному секторі свідчить, що відсутність належного державного регулювання в АПК, диспаритет цін і порушення еквівалентності обміну продукції аграрного сектора з іншими галузями привели до катастрофічного скорочення вирощування зерна. [46;50] На даний момент ціни на паливо занадто високі, що призводить до неспроможності фермерських господарств покрити затрати на вирощення зерна. Тому зараз, як ніколи необхідне державне цінове регулювання. Якщо держава в найближчий час не встановить необхідний рівень цін на ринку зерна, то господарства змушені будуть перейти на вирощення більш «дешевих» культур, які будуть приносити прибутки. А це в свою чергу зумовить кризу на ринку хліба.

Прикладом неефективності державної політики в аграрному секторі став минулий рік, коли в зв'язку з паливною кризою більшість господарств відмовилась від посіву озимої пшениці.

На мій погляд, державне регулювання цін повинно полягати у тому, щоб була створена система економічно обґрунтованих цін всього циклу виробництва та збуту: товаровиробник - переробник - торгівля - споживач.

Механізм ціноутворення має забезпечувати : об'єктивний облік суспільно необхідних затрат праці та коштів на всіх етапах руху продукції, нормативів рентабельності, прибутку; створення умов для конкуренції, при якій товаровиробники були б зацікавлені виробляти дешеву продукцію високої якості.

З метою подальшого формування та функціонування АПК, а також його інфраструктури відповідно до Закону України «Про підтримку сільського господарства України», Міністерству аграрної політики спільно з іншими державними структурами слід забезпечити невідкладне створення механізму цінової політики на ринку сільськогосподарської продукції. Необхідно також при формування Державного бюджету передбачати збільшення обсягів фінансування для забезпечення діяльності Аграрного фонду, зокрема на здійснення інтервенційних операцій на аграрному ринку та формування державного резерву названого фонду.[23;53]

Сьогодні, для виходу із несприятливої ситуації, що склалась на ринку зерна у зв'язку з порушенням паритету цін на продукцію і основні засоби виробництва ( сільгосптехніку і запчастини до неї, паливно-мастильні матеріали, міндобрива, отрутохімікати й іншу продукцію виробничо-технічного призначення, необхідну для здійснення виробничого процесу), слід створити Агентство цін, у складі якого повинна функціонувати і Державна інспекція з контролю за цінами, проведенням моніторингу цін, дослідженням динаміки цін та причин тощо.[46;51]

3.3 Реалізація зернових культур

Принципи маркетингової діяльності на підприємствах АПК.

На сьогоднішній день, в Україні, в умовах становлення та розвитку ринкової економіки, кардинальної реорганізації та реформування аграрного сектору суттєво змінюється і система організаційно-технічних, фінансових та комерційних функцій підприємств АПК, спрямованих на найбільш повне і швидке задоволення потреб споживачів у сільськогосподарській продукції.

Вже сьогодні без організації маркетингової діяльності неможлива успішна робота жодного агропромислового підприємства.

На звичайному підприємстві в агропромисловому виробництві процес впровадження маркетингової діяльності щодо зернових культур здійснюється поступово і, як правило, проходить п'ять стадій.

На першій стадії маркетинг розглядається під кутом зору таких понять як реклама і стимулювання збуту зернових культур.

На другій стадії формується більш широкий підхід до управління маркетингом: основна мета -- принести задоволення покупцеві придбанням зернових. При цьому запити і потреби споживачів можуть змінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і збуті продукції.[41;134]

А тому на третій стадії слід постійно оновлювати виробництво та підвищувати якість продукції.[41;135]

На четвертій стадії впровадження маркетингу підприємство повинне вивчити наявні можливості і посісти певне становище на ринку зернових. Це означає -- спробувати виділитись на тлі інших підприємств, які вирощують зернові культури для ринкового сектору.[41;136]

Останній, п'ятій стадії впровадження маркетингу відповідає виконання усіх функцій щодо аналізу ринків та потреб, планування, обліку і регулювання роботи у галузі освоєння ринків збуту.[41;136]

Ефективно діюча система управління маркетингом забезпечує підприємству тривалий прибуток і стабільне становище.

Сучасна концепція маркетингу визначає роботу підприємства на основі інформації про споживацький попит та його зміни у найближчій перспективі. Підприємство повинне намагатися будувати свою діяльність, орієнтуючись не на можливість виробництва, а на запити споживачів.

При всій різноманітності конкретних схем маркетингу всі вони ґрунтуються на сукупності загальних принципів, а саме:

- вивчення стану та динаміки споживацького попиту і використання одержаних даних у процесі розробки і прийняття господарських рішень;

- максимальне пристосування виробництва до потреб ринку з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, критерієм чого виступає значення узагальнюючого показника його діяльності -- прибутку;

- вплив на ринок і споживацький попит за допомогою таких засобів як реклама, стимулювання збуту з метою формування їх у необхідному для підприємства напрямку.[41;146]

Для проведення маркетингової діяльності на підприємстві зорганізується спеціальний відділ.

Система маркетингу передбачає ряд основних елементів діяльності підприємств у агропромисловому виробництві.