Прийняття в Україні належних правових актів щодо екологічного сільського господарювання та механізму його забезпечення дозволило б більш активно розвивати ринок зерна , і, що важливо, як найкраще пристосовуватися до нових відносин між Україною і Західною Європою на шляху до вступу в інтеграційні міжнародні структури, поступово уніфікувати торговельне, ветеринарне, митне, інвестиційне, банківське законодавство, що визначатиме Україну в майбутньому як учасницю спільного аграрного ринку.

Отже, основні причини спаду виробництва зерна в Україні та збереження необхідності його імпорту пов'язані з браком фінансів, високими витратами в аграрному секторі та значними збитками сільськогосподарських товаровиробників. Втрати аграріїв спричинені неефективною ціновою державною політикою. Адже нерідко ринкові ціни на зерно нижчі за пальне та техніку. Наприклад, розміри втрат під час жнив та зберігання перевищують середні німецькі показники в багато разів; ціни на торговельні послуги (наприклад, зберігання та транспортування) визначаються монопольними структурами. Торговець, який купує пшеницю на селі прямо з току та хоче завантажити її на корабель, що чекає в порту. Головні торговельні послуги все ще прямо чи опосередковано контролюються державними підприємствами, такими, як «Хліб України». Через крайню обмеженість капіталу підприємства майже або взагалі не мають доступу до короткострокових кредитів для закупівлі матеріально-технічних ресурсів, необхідних для підвищення урожайності;

Важко отримати надійну інформацію про ціни як на кінцеву продукцію, так і на матеріально-технічні ресурси та торговельні послуги. Проте, варто відзначити кроки в державній політиці на розширення інфраструктури ринку зерна: створення Аграрного фонду, Аграрної біржі та агроторгових домів. Це має велике значення, адже, на мій погляд, розширення ролі цих структур допоможе стабілізувати цінову політику на ринку зерна.

Інтеграція до міжнародних організацій для України стане можливою лише тоді, коли налагодиться процес вирощування та експорту українського зерна, стан дотримання норм екологічного рослинництва. До того ж управління аграрним сектором повинно бути удосконалено не лише на державному та місцевому рівнях, але й на локальному. Зокрема в ринкових умовах актуальною є маркетингова система господарювання, яка забезпечує виявлення власної ініціативи аграріїв в пошуку ринків збуту, покращення якості продукції.

Висновки

Узагальнюючи здійснені дослідження, відповідно до мети та завдань роботи, розроблено теоретичні положення у вигляді висновків та пропозицій, які є стислою характеристикою результатів роботи.

1. Зниження виробництва та виникнення кризи на ринку зерна зумовлені:

- неефективною правовою базою (відсутність належного законодавства щодо регулювання державою процесів виробництва, приватизації землі, здачі в оренду, сплати податків тощо), відсутністю належного механізму регулювання ринку зерна та цінової політики на ринку, корумпованістю чиновницького апарату, безвідповідальністю та бездіяльністю місцевого апарату влади щодо розвитку аграрного сектору.

- браком коштів на механізацію сільського господарства, «старінням села», відсутністю належних умов праці в фермерських господарствах.

- недостатністю державних коштів на виплату дотацій та субсидій сільськогосподарським товаровиробникам.

- неефективною ціновою державною політикою. Адже нерідко ринкові ціни на зерно нижчі за пальне та техніку.

- обмеженістю капіталу підприємства, які майже або взагалі не мають доступу до короткострокових кредитів для закупівлі матеріально-технічних ресурсів, необхідних для підвищення урожайності.

- неспроможністю вітчизняних товаровиробників забезпечити належну якість зерна через брак коштів.

Все це веде Україну до економічної кризи. Оскільки наша держава за свою сутністю -аграрна. Доки не буде розвинений аграрний сектор, ми не зможемо інтегруватись в європейське суспільство.

2. Для того, щоб збільшити обсяги виробництва і експорту зерна для економічного добробуту України в цілому, треба вжити політичних заходів:

- терміново необхідно демонополізувати структури, що займаються збутом зерна.

- необхідно ліквідувати штучні адміністративні монополії у сфері збуту зерна.

- потрібно поліпшити прозорість на внутрішньому ринку зерна. В майбутньому держава має проводити закупівлю зерна у конкуренції з приватними торговцями на аграрних біржах. Це підвищить ліквідність бірж та ціни виробника.

- необхідно не лише формально, а й фактично скасувати державне замовлення. В перспективі лише приватне постачання ресурсів та приватна торгівля зерном можуть дозволити Україні стати одним з головних гравців на світових ринках зерна .

- необхідно забезпечити належну механізацію аграрного сектору за рахунок державних субсидій, пільг та дотацій.

- треба розширити виробництво дешевої вітчизняної сільськогосподарської техніки шляхом регулювання податкової та митної політики (встановити високе мито на іноземну техніку), надати високі податкові пільги українським тракторним заводам.

- здійснювати політику «омолодження села» шляхом надання сільському населенню пільг, направляти кваліфіковану молодь на роботу в сільську місцевість, заохочувати розвиток приватного фермерського господарства не формально, в законодавстві, а - фактично. Для цього в державному бюджеті на розвиток аграрного сектору слід передбачати додаткові кошти.

- продовжити боротьбу з корумпованістю місцевої влади.

- для того, щоб максимально наблизити сільське господарство України до європейського рівня, а ринок зерна України зробити ефективним та конкурентоспроможним на світовому рівні, треба зробити процеси адаптації сільського господарства України до відкритої ринкової економіки дійовими, необхідно, враховуючи національні (політичні, економічні, правові) традиції, створити ефективний механізм регулювання сільського господарства та окремих його галузей, обираючи перевірену в Західній Європі і США модель екологічного господарства.

Список використаних джерел

1. Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», від 4 липня 2002 року // internet / http://www.rada.gov.ua/

2. Закон України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", // internet / http://www.rada.gov.ua/

3. . Закон України "Про карантин рослин» від З0 червня 1993 р // internet / http://www.rada.gov.ua/

4. Закон України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати" // internet / http://www.rada.gov.ua/

5. Закон України від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності"// internet / http://www.rada.gov.ua/

6. Закон України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // internet / http://www.rada.gov.ua/

7. Закон України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" // internet / http://www.rada.gov.ua/

8. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 р // internet / http://www.rada.gov.ua/

9. Закон України від 14 січня 2000 р. «Про меліорацію» // internet / http://www.rada.gov.ua/

10. Закон України від 19 червня 2003 року «Про охорону земель» // internet / http://www.rada.gov.ua/

11. Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 року // internet / http://www.rada.gov.ua/

12. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року // internet / http://www.rada.gov.ua/

13. Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02. 2000р. // internet / http://www.rada.gov.ua/

14. ГОСТ 27186 86 "Зерно, що заготовлюється і поставляється. Терміни і визначення" // internet / http://www.rada.gov.ua/

15. ДСТУ 3768-98 "Пшениця. Технічні умови" // internet / http://www.rada.gov.ua/

16. Порядок проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р. № 295 // internet / http://www.rada.gov.ua/

17. Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних чинників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. № 420 // internet / http://www.rada.gov.ua/

18. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затверджений Наказом Мінекоресурсів від 29 грудня 2000 р // internet / http://www.rada.gov.ua/

19. Порядок проведення державних випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 479 // internet / http://www.rada.gov.ua/

20. Порядок вилучення непридатних або заборонених до застосування пестициди й агрохімікати, тари від них, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 354 // internet / http://www.rada.gov.ua/

21. Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини та харчових продуктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. № 1065 // internet / http://www.rada.gov.ua/

22. Методика вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затверджена наказом МОЗ України від 7 березня 1996 р. № 5.08.07/306 // internet / http://www.rada.gov.ua/

23. Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 // internet / http://www.rada.gov.ua/

24. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Аграрної біржі» від 26.12. 2005 року // internet / http://www.rada.gov.ua/

25. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Аграрний фонд України» від 06.06.05 року. // internet / http://www.rada.gov.ua/

26. Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім: Наказ Міністерства сільського господарства та продовольства України та Української Академії аграрних наук від 18 березня 1996 року №85/17 // Бюлетень законодавства та і юридичної практики. - 1997. - № 56. - с. 185.

27. Кочин Г.Е. Сельское хозяйство на Руси (конец 11-нач. 16 вв.)., М.: «Наука», 1965 г.-346с.

28. Панченко П.П. Аграрна історія України: Підручник. - 2-ге видання., К.: «Знання», КОО, 2000. - 342с.

29. Шмарчук В.А. Вирощування зернових культур: довідник ., К.: «Знання», 2001. - 165с.

30. Божегова Р.А., Солодушко М.М., Горобець Н.М. Продуктивність сортів пшениці при різних строках сівби // Бюл. Інституту зернового господарства УААН. Дніпропетровськ. - 2001. № 15-16. - с. 79-81.

31. Бабіченко В.М., Кисиленко О.А., Агрокліматічні умови // Науково обгрунтована система ведення сільського господарства в Степу УРСР. - ДО.: Урожай. - 1974. - с. 9-18.

32. Балацький О.Ф. Еколого-економічні проблеми сільськогосподарського виробництва. - ДО. : Урожай, 1992. - 149 с.

33. Врокоч Ф. Значення окремих чинників у виробництві зерна // Інтенсивне виробництво зерна. - М.: Колос, 1985. - 59-70, 104 с.

34. Жемела Г.П. Добрива, урожай і якість зерна. - ДО.: Урожай, 1991. - 135-263 с.

35. Ресурсозберігаюча і екологічно чиста технологія вирощування пшениці / Животков Л.О., Душко М.В., Степаненко О.Я. та ін. - ДО.: Урожай, 1992. - 224 с., 265с.

36. Роніс Н.Б Світове виробництво зерна твердої пшениці // Зернове господарство. 1986. - № 5. - 37-38 с. 300 с.