Важливою умовою набуття фермерським господарством правового статусу юридичної особи є державна реєстрація фермерського господарства. Для державної реєстрації фермерського господарства громадяни мають подати до реєструючого органу за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки необхідні документи, зокрема: 1) статут фермерського господарства; 2) установчий договір про створення фермерського господарства, якщо фермерське господарство створюється двома чи більше особами; 3) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства; 4) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення; 5) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства. Слід пам'ятати, що закон забороняє реєструючим органам вимагати від громадянина інші документи, наприклад, висновок професійної комісії з створення фермерських господарств тощо. При поданні на державну реєстрацію зазначених документів фермерське господарство має бути зареєстроване протягом не більше 3 днів ( раніше - протягом 5 днів).

Варто погодитися з Н.М. Оніщенко Оніщенко Н.М. Деякі проблеми правового регулювання створення та діяльності фермерських господарств // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. С.392-396, с.394., яка стверджувала, що немає об'єктивних підстав для встановлення більшого строку державної реєстрації для фермерських господарств, у порівнянні з загальним строком реєстрації юридичних осіб, який за законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не повинен перевищувати трьох робочих днів . Враховуючи це, абз. 1 ч. 4 ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» був виключений.

Після одержання засновником витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності на земельну ділянку або про право оренди земельної ділянки фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, тобто за Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

З моменту державної реєстрації фермерське господарство набуває прав юридичної особи і може здійснювати свою діяльність. В Законі ”Про фермерське господарство” визначена структура управління господарством, яка може бути деталізована в Статуті фермерського господарства.

Слід відмітити, що незважаючи на те, скільки членів є у фермерському господарстві - один чи більше - Закон не передбачає створення колективного органу управління таким господарством на зразок загальних зборів членів господарства. Згідно Закону, керівництво діяльністю фермерського господарства здійснює одноособово його голова, яким є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Слушно вважає Н.І.Титова Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. проф. Титової Н.І. - Львів : ПАІС, 2005.-368с., с. 175., яка зазначає, що Статут фермерського господарства повинен бути конкретизуючим локально-правовим актом , який відображає всі особливості певного господарства, а не бути однаковим для всіх фермерських господарств району чи регіону.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Він також укладає від імені господарства договори та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Наділення голови фермерського господарства повноваженнями одноосібного управління виробничою діяльністю господарства не означає, що інші його члени позбавлені будь-яких прав щодо господарства. Права членів господарства щодо землі та іншого майна, яке є власністю господарства, визначаються установчим договором та статутом і захищаються законом.

Як відомо, створення нового фермерського господарства є дуже складною справою, а без підтримки з боку органів влади - непосильною для більшості громадян України Кулинич П.Ф. Правові питання створення та діяльності фермерських господарств // Юридична Україна.- 2003. - № 11, с. 65.. Особливо це стосується тих з них, яким земельні ділянки для ведення фермерських господарств надані далеко за межами села. Таким фермерам доводиться, як кажуть, “роздвоюватися” між місцем постійного проживання та місцем постійної праці. Новий Закон про фермерське господарство врахував цю обставину. Згідно Закону, громадянин, який створив фермерське господарство, має право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства.

Це означає, що якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України. Науково-практичний посібник / За ред. проф. Титової Н.І. - Львів : ПАІС, 2005.-368с., с.189.. Такій садибі надається поштова адреса і вона може служити місцем постійного проживання громадян.

Однак, цього може бути недостатньо для того, щоб фермер залишив село і оселився в “полі”. Адже, йому необхідно у виробничих справах підтримувати зв'язки з споживачами сільськогосподарської продукції, купувати для господарства необхідні засоби виробництва тощо. Саме тому Законом передбачено, що фермерським господарствам з відокремленими садибами та іншим новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх створення, а в трудонедостатніх населених пунктах - перші п'ять років) повинна надаватися допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами від 25 серпня 2004 р. № 1102 // Офіційний вісник України. - 2004. № 34.. Зокрема, для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству повинна надаватися за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо - і водопостачальних систем.

Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються фермерським господарствам на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень.

Поворотна допомога може надаватися для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років.

Крім цього, переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ 3. Фермерські правовідносини

3.1 Земельні правовідносини фермерського господарства

Важливим етапом створення ефективного фермерського господарства є формування його земельного масиву, достатнього для прибуткового господарювання. Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські товаровиробники, за умов ринкових відносин все більше використовують землі для одержання прибутку, забезпечення своєї підприємницької діяльності Долинська М.С. Фермерські господарства України : землекористування, порядок створення, діяльність та припинення діяльності. - Х.: Страйд, 2005. - 264 с., с.90.. Як вже зазначалося, наявність у громадянина земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є обов'язковою умовою реєстрації його фермерського господарства. Отже, з моменту державної реєстрації фермерського господарства у його володінні вже є земельна ділянка, яка належить засновнику господарства на праві власності або оренди. Однак, згідно чинного земельного законодавства, фермерське господарство може використовувати й земельні ділянки, які: а) належать на праві приватної власності іншим (крім засновника) членам фермерського господарства; б) придбані у власність фермерським господарством як юридичною особою; в) взяті фермерським господарством в оренду.

Таким чином, законодавство надає фермерському господарству кілька можливих способів формування земельного масиву. В зв'язку з цим виникає питання: якому з них віддати перевагу? Відповідь на дане питання залежить від деяких обставин. З юридичної точки зору, фермерському господарству безпечніше використовувати земельну ділянку, отриману у власність його членами. Адже у випадку звернення за рішенням суду стягнення на майно фермерського господарства (наприклад, у зв'язку з неповерненням господарством боргу тощо) така ділянка є захищеною від загрози відчуження, оскільки за загальним правилом, засновник юридичної особи не відповідає за борги юридичної особи. Проте з фінансової точки зору, зазначений варіант не завжди має переваги. Так, наприклад, громадянин-член фермерського господарства може придбати у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства лише за власні кошти. Якщо ж земельна ділянка набувається у власність за кошти, що є на рахунку фермерського господарства, то в такому випадку земельна ділянка реєструється як власність фермерського господарства як юридичної особи.

Крім цього, використання не одного, а кількох способів формування земельного масиву фермерського господарства має переваги і з точки зору дії мораторіїв на відчуження земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Так, як вже зазначалося, особи, яким Земельний кодекс Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. - К.: Атіка, 2014. дозволяє мати на праві приватної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не можуть набувати у приватну власність такі землі площею більше 100 га. в умовах дії зазначеного обмеження фермерське господарство, на відміну від інших сільськогосподарських товаровиробників, фактично може використовувати приватні земельні ділянки значно більшої площі. Так, наприклад, якщо фермерське господарство складається з 3-х осіб (голова господарства та два його члени), то фактично площа приватизованої ділянки такого фермерського господарства може складатися з 400 га, з яких 100 га належатиме на праві приватної власності фермерському господарству як юридичній особі, і ще по 100 га землі може мати на праві приватної власності кожен з трьох членів господарства.