Земельна реєстрація забезпечується 93 земельно-реєстраційними органами. Ці органи є частиною регіональних служб і адміністративно підпорядковані національній службі. Центр даних про землю і нерухомість (CFD) відповідає за розвиток, удосконалення та технічну роботу системи банку даних про землю та за розповсюдження інформації з системи. Реєстри землі і нерухомості підтримуються в системі банку даних про землю. Центр даних про землю і нерухомість (CFD) працює у тісній співпраці із землевпорядними і судовими органами. Майже всі органи і агенції, окрім деяких реєстраційних органів (муніципального рівня), є урядовими організаціями. Національна адміністрація та її підрозділи підпорядковані міністерству юстиції. Національний кадастровий центр Швеції (NLS) та центр даних про землю і нерухомість (CFD) підпорядковані міністерству екології та природних ресурсів. Фінансування процедури формування одиниці землевласності (нерухомості) в Швеції фінансується виключно за рахунок коштів особи, яка замовляє процедуру. Слід особливо відмітити, що система банку даних про землю забезпечує конституційне право вільного доступу громадян Швеції до багатьох державних інформаційних джерел. Ця система також забезпечує суспільні потреби в інформації про земельні ресурси. Базовий доступ до інформації можливий з усіх громадських агенцій, пов'язаних із системою. Ця інформація отримується безкоштовно по телефону або при відвідуванні цих агенцій. Більше 20 000 терміналів зв'язані з системою банку даних про землю. Як правило, користувачами системи є особи землевпорядних органів, органи місцевої влади, банківські установи, страхові компанії, агенти з нерухомості та інші особи, які мають доступ до системи. Шведська система банку даних про землю забезпечує: офіційні документи, які базуються на її даних (документація, що підтверджує права власності на землю, та земельні сертифікати); витяги і узгодження для різних земельних справ; списки нерухомої власності та їх часток із визначенням їх власників; виготовлення карт заселення територій (завдяки зв'язку з реєстром населення); засоби масової інформації відповідними даними; пересічних громадян різноманітною і специфічною інформацією щодо земельних ресурсів. Шведська кадастрова система полегшує трансакції з землею та іншу діяльність, пов'язану з землею. Реєстри сприяють ефективному здійсненню іпотечного кредитування, оподаткування, статистичних розрахунків, плануванню території та реєстрації населення.

Аналізуючи основні цілі реєстрації землі і нерухомості в Швеції, до української кадастрової практики доцільно запровадити такі аспекти, як чітке визначення власності та прав на неї, надання громадського та правового захисту володіння землею, полегшення у здійсненні трансакцій з землею і нерухомістю та надання легкого доступу до інформації про земельні ресурси в цілому завдяки об'єднанню даних про землю і об'єкти нерухомості в одній базі даних (одному реєстрі) [6].

3. Німецька кадастрова система

В німецьку(западноєвропейську) кадастрову систему входять такі країни: Німеччина, Швейцарія, Австрія.

Західноєвропейські кадастрові системи засновані на французькій, введеної Наполеоном 1 на початку 19 століття, метою якої було забезпечення поземельного оподаткування.

У Німеччині існуюча кадастрова система, розвинувшись з податкового кадастру є частиною юридичної системи, містить дані про власників і владних, розгорнуті відомості про функції землекористування та дані топографічних зйомок. Реорганізація всієї інформаційної служби землеустрою, що відбувалася з 1935 р і після 1945 призвели до перегляду перш існувала кадастрової системи. У Німеччині виробництво кадастрових карт було об'єднано з обробкою даних, що стосуються землекористування та землевпорядкування. З 1970-х років на всіх територіях створюються автоматизовані банки даних про нерухомість, що включають інформацію Поземельних книг, кадастру нерухомості, податкового кадастру та картографічний матеріал. Взаємозв'язку різних інформаційних служб в даний час у Німеччині сприяють формуванню багатоцільовий автоматизований банк даних про землю і нерухомості. У сукупності з іншими цифровими банками даних створюється загальнонаціональна інформаційна система для вирішення широкого кола проблем землекористування, територіального планування та економіки нерухомості.

У Німеччині система складається з двох частин: поземельної книги та кадастру, які тісно взаємопов'язані.

Організація та ведення земельного кадастру здійснюються в різних федеральних землях Німеччини по-різному. Наприклад, у федеральній землі Гессен земельні справи веде Міністерство економіки, транспорту та розвитку території у м Вісбаден.

У федеральній землі Саксонія питання земельного кадастру знаходяться у віданні Міністерства внутрішніх справ і Земельного геодезичного управління.

В інших землях Німеччини питання управління земельними ресурсами та ведення земельного кадастру вирішують Міністерство фінансів.

Поземельна книга в Німеччині призначена для: визначення та встановлення прав на окремі земельні ділянки; надання встановлених законом гарантій прав власності; реєстрації земельних ділянок.

У поземельній книзі реєструються всі права на земельну ділянку, для кожного з яких є окремий аркуш у поземельній книзі.

Будь-яке придбання прав на земельну ділянку має бути відображено в Поземельної книги. У Поземельної книги вноситися додатковий коригуючий запис, якщо перехід власності проведений без відповідного запису.

Земельні ділянки в Німеччині підлягають обов'язковій реєстрації, за винятком державної власності Федеративної Республіки Німеччина, власності федеральних земель, релігійних установ та шляхів залізничного сполучення.

Реєстрація всіх прав власності в поземельній книзі служить зміцненню правової надійності в правових, економічних відносинах і в галузі управління. Поки не доведено зворотне, записи в поземельній книзі вважаються юридично вірними.

У поземельну книгу заноситься зміст договору про купівлю-продаж і дані вимірювань земельної ділянки, реєстрація прав згідно із законодавством федеральних земель.

Австрійському державі належить першість введення в Західній Європі точного поземельного кадастру, заснованого на геометричних вимірах і на визначенні чистого доходу з земель.

Після приєднання Ломбарди до Австрії в 1706 р уряд зайнявся поліпшенням розорених війною територій. В першу чергу став вирішуватися питання про поземельних податках. Таким чином, в 1718 р було покладено початок створення системи поземельного оподаткування, заснованого на рівності, справедливості і точності оцінки майна. Комісія, що займається цим питанням, використовувала всю наукову інформацію з оцінки землі. Так з'явилася особлива система точного кадастру - Міланський кадастр. Згодом ця система була застосована в Австрії та інших країнах. Фінансові труднощі Австрії і невдоволення колишніми системами поземельного оподаткування привели до проведення реформи по створенню та введенню нової системи поземельного податку і постійного кадастру, який виконувався з 1818 по 1869 рр. Завзяті праці призвели до того, що були правильно розподілені поземельні податки, збільшилися доходи держави, стала відома вартість кожного маєтку, почалося справедливе оподаткування і була створена основа для більш досконалого регулювання поземельних податків.

Наявність книг для залізничних ділянок і гірських книг в поземельному регістрі є відмінною рисою австрійського кадастру.

В Австрії все нерухоме майно описано і зареєстровано за встановленими правилами. Реєстр прав для кожної ділянки складається з трьох розділів: відомості про об'єкт, право власності та власника, про зобов'язання власника. База даних по кадастру і реєстру прав знаходиться в одному органі, але доступ до нього розділений між різними кадастровими офісами і судами. Обліку підлягають всі одиниці власності. Їм видається унікальний кадастровий номер. Власність може складатися з декількох земельних ділянок. Дані номери використовуються в сполученні декількох автоматизованих баз даних. Кадастрові офіси забезпечують і ведення кадастрового обліку, і технічну підтримку всієї єдиної бази даних, а також питань, якими займаються не органи влади. Реєстрацію прав виробляють службовці, що знаходяться у підпорядкування спеціального судді. Австрійська система реєстрації прав співпадає з системою Росії і ФРН, тобто зареєстрований власник є офіційно визнаним власником, зворотне може бути доведене тільки в суді. Для забезпечення потреб реєстрації права потрібно його підтвердження, належне оподаткування і відстеження у використанні.

На основі австрійського кадастру вирішуються питання використання земель, природоохорони. Всі дані Єдиної бази даних доступні, за винятком секретних об'єктів.

Різні просторові дані ґрунтуються на даних кадастру, хоча і не входять до складу бази даних кадастру. Під наглядом кадастрових службовців представляється необхідна інформація для похідних баз даних. Так здійснюється їх взаємодія.

Помірна плата за доступ до даних забезпечує окупність баз даних.

Формування земельних ділянок в Австрії та Німеччині здійснюється за термін від 3-х місяців до 2-х років. Технічна честь займає до 20 днів, решта часу проводиться узгодження між зацікавленими особами та органами державної влади.

Приклад цифрового швейцарського кадастрового плану

У 19 столітті з метою оподаткування були створені кадастри в Швейцарії за принципом французьких в більшості округів. Після прийняття Федеральної Конституції в 1847 році, з'явилася необхідність створення правового кадастру для закріплення прав власності на землю та здійснення операцій із землею.

Цивільне право з 1912 року становить основу «Федеральної системи реєстрації землі». Деякі принципи кадастрової системи 1900-х років використовуються і зараз: регістр складається з 5 частин і заснований на кадастровій карті, кадастровий план заснований на кадастровій зйомці, контроль кадастрової зйомки та реєстрації землі здійснюється по округах та ін.

У 1993 р постанови VAV і TVAV замінили більш ранню інструкцію 1919 Була оновлена система кадастрової зйомки і представлена цифрова інформація. Це сприяло використанню даних кадастрової зйомки в земельних базах даних будь-якого типу. Найважливішим елементом цієї концепції було створення системи мови опису незалежних даних INTERLIS. Тепер дані кадастрової зйомки структурувалися у восьми інформаційних шарах і були отримані окремо від інших.

Кантони Конфедерації Швейцарії незалежні в земельній політиці, тому податки з нерухомості та земельних ділянок надходять тільки до місцевого бюджету. Кадастрові служби кантонів здебільшого самостійні. Державою встановлена форма і зміст книг Поземельного регістра, а відомство регістра визначає сам кантон. В одних кантонах - це відділ суду, в інших - спеціальні служби, які мають юридичні права реєстрації, тому кадастр в Швейцарії має юридичний характер. Влада кантону несуть відповідальність за належне ведення Поземельних книг. З 1991 р намір створити загальнонаціональну кадастрову систему з єдиними інформаційними стандартами і об'єднати кантональні кадастри з автоматизованими банками даних про населення, території, комунальному господарстві, інженерних та енергетичних мережах і т.д. Проект довгостроковий і коштує дорого, тому розглядається питання про приватизацію геодезичних служб.

Всі зміни в земельно-кадастрової документації вводяться в базу даних кадастру, що перебуває у державній інформаційній системі про земельні ділянки. Теоретичний досвід створення локальних інформаційних систем, що включають дані про земельні ділянки, виявив відмінності між первинними моделями з даними безпосередніх вимірів і похідними моделями, в яких нині вводяться з існуючих інформаційних систем з більш високою мірою узагальнення. Тому земельна інформаційна система більшою мірою будується на первинних даних [7].

4. Кадастрова система України