Видатний юрист XIX століття А.Ф. Коні писав: “Університет – це alma mater своїх вихованців – повинен напувати їх здоровим, чистим та зміцнюючим молоком загальних керівних засад. У практичномуу житті, серед злободенних питань техніки та практики, їм доведеться чути про ці начала вкрай рідко. Відшукувати їх та роздумувати про них у метушливій марноті ділового життя вже запізно. З ними, як з надійною зброєю, як з правильним компасом, потрібно ввійти в життя...” [5, с. 237].

Практичне значення курсу “Професійна етика юриста” зростає також і з огляду на рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.04 у справі № 1–33/2004 (про призначення судом більш м’якого покарання), де він констатував, що “право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем”.

З огляду на вищевикладене, цілі навчальної дисципліни “Професійна етика юриста” мають полягати у такому:

1. Формування системи знань про призначення юридичної професії. “Професійна етика юриста” має сприяти усвідомленню студентом того факту, що юридична професія – не просто фах, котрий є престижний та шанований у суспільстві, а глибоке осмислення та прийняття положення про те, що юрист виконує функції “соціального лікаря”: передусім правник покликаний виявити суспільну проблему, сприяти її безболісному вирішенню. Особа, яка звертається за правовою допомогою є не “клієнтом”,насамперед людиною, і надана правником допомога може впливати на її подальшу життєву долю.

2. Формування системи етичних принципів здійснення юридичної діяльності.

Курс має допомогти студенту зрозуміти важливість формування стійкої системи моральних переконань через дослідження зв’язку професійної етики із загальною. Така нероздільність загальної та професійної етики юриста відповідає одній із сучасних тенденцій розвитку вітчизняного правознавства, яку позначають терміном “антропологізація”. Суть цієї тенденції можна виразити у науковому пошуку зв’язку регулювання поведінки людини з її антропними властивостями.

Іншими словами, необхідність нероздільного розгляду проблем загальної та професійної етики юриста випливає з такої антропної риси природи людини, як цілісність її світогляду, тобто неможливість застосування різних моральних мірил для особистого та професійного життя.

Відтак неупередженість у реалізації професійної діяльності правника засадничо визначається системою його світоглядних принципів, формування яких є одним із завдань вищої освіти. Тому видається за доцільне у навчальний курс “Професійна етика юриста” включити розділ, із загальною характеристикою основних етичних систем.

3. Розвиток критичного мислення, нестандартного осмислення ситуації.

Незважаючи на те, що навчальна дисципліна “Професійна етика юриста” безпосередньо не призначена для формування у студентів комплексу знань щодо практичних проблем правового регулювання, знання окремих її питань можуть стати помічними у застосуванні положень нормативних актів, у зміст яких включено моральні поняття, особливо ж огляду на рішення Конституційного Суду України за № 15-рп/2004 від 02.11.04 у справі № 1–33/2004 (про призначення судом м’якшого покарання), за якими норми моралі розуміються як елемент права. Отже, за сучасних умов перед правником стоїть цілком практичне значення опанування навичками роботи з матеріалом, котрий не має формалізованого характеру.

4. Сприяти становленню студента передусім як особистості з розвинутою системою фундаментальних (світоглядних) знань.

Завдання вищої юридичної освіти з точки зору тих, хто її набуває, часто бачиться як таке, що має сприяти формуванню у студента розвинутої системи фахових знань у сфері правознавства, тоді як завдання з вихованню студента як особистості відтісняється на задній план.

Такий підхід видається не зовсім правильним, а у довгостроковій перспективі – навіть шкідливим. Культивування у студента властивостей зрілої особистості з розвиненою системою світоглядних знань (що включає в себе знання про основні етичні системи сучасності) бачиться як одне з центральних цілей вищої освіти, адже правник з огляду на специфіку своєї праці має стосунки з людьми самих різноманітних світоглядних установок, що вимагає від нього розуміння “внутрішньої логіки” їх мислення. А це, своєю чергою, зумовлює потребу володіння юристом інформацією про базові орієнтири “світосприйняття” та “людинорозуміння” в основних світових етичних системах.

Викладання дисципліни “Професійна етика юриса” під кутом зору вищенаведених завдань сприятиме, на нашу думку, вихованню правників з високими моральними якостями, необхідними для побудови правової держави.

––––––––––––––––––––

Парасюк В.М. Імперативність моралі у професійній діяльності слідчого: філософсько-правовий вимір: Автореф.дис..канд. юрид. наук: 12.00.12 / Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2008.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Львів: “Край”, 2007. – С. 48.

Малахов В. Етика: Курс лекцій: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1996.

Погорелова Л.В., Погорелов С.А. Профессиональная этика юриста. – Минск: Общественное обьединение “знание”, 2007.

Кони Ф.А. Избранные сочинения. – Москва, 1964, – Т.4. – С. 237 // Погорелова Л.В., Погорелов С.А. Профессиональная этика юриста. – Минск: Общественное обьединение “знание”, 2007.